Любовь волка

4

Сьогодні ми з братом вирішили нарешті поговорити з нашим малюком. Увечері ми приїхали до її будинку. Її пікап був відсутній. Може, вона його просто в гараж загнала. Ми вирішили одразу зателефонувати у двері. Хвилин п'ять ми безперервно тиснули на дзвінок, потім довго били в двері.

-Господарів немає. -З сусіднього будинку виплив огрядний чоловік, розкурюючи сигару.

-А Коли повернуться? -Сказати, що ми засмутилися, значить нічого не сказати.

 -Завтра сказала вона, що повернеться.

 -А Куди вона поїхала, ви не знаєте?

-Чому ж не знати. -Чоловік досить крякнув, зробив глибоку затяжку і видихнув хмарку диму.

-Може скажете? -Боже, що він курить! Для нашого чутливого нюху запах був занадто різким, від чого хотілося затиснути носа... а краще його взагалі відрізати, щоб цю гидоту не нюхати.

-До двоюрідного брата вона поїхала. Чекайте її завтра надвечір.

-Спасибі. -Синхронно подякували ми і поїхали додому ні з чим.

Вдома на нас налетіла мати. Їй було дуже цікаво подивитися на нашу Сем. Вона звичайно засмутилася, що ми її сьогодні не привезли, але вона не зневірилася і покарала, цитую 'Завтра, щоб наша майбутня дочка була тут, інакше я ваші дитячі фотографії розвішу по всій території зграї!'. Отака у нас мама, жорстока.

 -Брате, а якщо вона завтра не приїде?

-Ну, тоді нам доведеться по всьому табору бігати та збирати наші фотографії та карати тих, хто їх бачив. Тому всі альбоми краще спалити зараз. - Задумливо промовив Адам, розсіяно дивлячись кудись убік.

-Я не про те, бовдур. -Тайлер відважив потиличник братові.

-Ай, ти чого б'єшся? -Ображено запитав Адам, потираючи потилицю. -Повернеться вона завтра, повернеться. Якщо ж самі за нею поїдемо.

 -Ну так.

 Обидва брати чекали завтрашнього вечора, ще не здогадуючись про те, які сюрпризи він їм піднесе.

 ***

Уф, нарешті я вдома. Без величезних втрат я попрощалася з усіма, пообіцяла хрещеникам, що скоро приїду ще. Приїхавши додому, я одразу зателефонувала Метті.

-Так? -Відповів мені втомлений голос.

-Метті, я вже вдома. А в тебе чого такий голос убитий?

 -Найдорожча маман моєї дружини, мені вже весь мозок прополоскала, за те, що я не дав її подругам нормально посватати своїх синочків.

-Метті, пройшло всього близько п'ятої години з мого від'їзду. Вона не могла так швидко тобі мозок винести.

- Ти недооцінюєш місіс Даллас. -Я натурально розреготалася. -Смієшся. -бурчав Метті. -Смійся-смійся, наступного разу я не буду тобі допомагати.

Я відразу подавилася повітрям і закашлялася. -Метті! Ти не посмієш кинути свою улюблену сестричку у біді!

-О, люба, ще як посмію. Ще однієї головомийки я не переживу. -Можу уявити як він зараз скривився.

 -Добре, Метт, наступного разу я врятую тебе, прийнявши весь удар на себе.

-Не треба, Малюк. Наступного разу я просто не дозволю своїх подруг привозити. Від їхньої бабської тріскотні досі у вухах дзвенить.

-Бідолаха. Але якщо ти не дозволиш їх їй привезти, то в кращому разі вона не приїде сама, але все одно потім винесе тобі мозок, або приїде і виноситиме тобі мозок весь вечір.

-Мир ... - Мабуть у брата більше не знайшлося слів від представленого ним кошмару. -Так, значить буду з дружиною розмовляти. -Його інтонація змінилася на передчувальну.

 -Стоп, я не хочу нічого знати про ваші шлюбні ігри.

 -А Тобі це рано знати, мала ще.

-Ну Що ти старенька, куди вже мені. -Яхідно простягла я.

-Я не старий. -Незадоволено пробурчав Метт. -Не така вже у нас і велика різниця у віці.

-Добре, Метт, я піду сусіда подякую і спати ляжу, а то вмираю не можу. -Я підтвердила свої слова довгим позіханням.

 -На добраніч, Семмі.

 -Солодкі сни, Метті.

 Закинувши телефон на тумбочку, я відкопала в сумці упаковку дорогих сигар (все-таки доводиться часто до сусіда звертатися) і, накинувши теплу кофту, швидко побігла до сусідського будинку і почала нетерпляче барабанити у двері, які не забарилися відчинитися.

 -Містер...

-Саманта, скільки разів тебе проси називати мене просто Роберт. Ми ж сусіди, а не ділові партнери.

-Вибачте, Роберт. Дякую, що наглядали за моїм будинком. Оце вам. – я простягла йому сигари.

-Ну Що ти, Саманта, не варто. -а сам у цей час відколупав упаковку і із задоволенням вдихнув аромат. -Свіженькі. Спасибі.

 -До побачення, Роберт.

-Поки що Саманта. Я розгорнулася, щоб піти, як наступна його фраза змусила мене статуєю завмерти на місці. -До речі до тебе тут два хлопці заїжджали. Близнюки. -І він зацікавлено дивився на мене.

-Дякую, Роберт. -вимовила я неслухняними губами.

 Попрощавшись із сусідом, я повернулася додому, прийняла душ, висушила волосся і лягла спати, в душі відчуваючи невиразне хвилювання.

Вночі мене розбудив дивний скрегіт. Швидко схопившись з ліжка, я натягла на себе спортивний костюм, кеди і дістала з-під ліжка свою алюмінієву биту. Завмерши на кілька секунд, я прокляла себе за зайву уявність, і тільки відклала биту вбік, як на першому поверсі виразно почула гуркіт і тихе чхання. Думка про те, що це тато повернувся, швидко вилетіла з голови, він би швидше з порога закричав, розбудивши мене.

 Перехопивши биту зручніше, я тихенько вислизнула зі своєї кімнати, прикривши двері й тінню ковзнула в темний кут, де були двері в татову кімнату.

Довго нудитися в очікуванні мені не довелося. На сходах з'явився чийсь незрозумілий силует. Не довго думаючи, я щосили ударила його битою по голові. Пролунало чертирхання і биту висмикнули з моїх рук. Не гаючи часу, я заскочила в спальню тата і зачинила двері на клямку.

Серце набатом билося в грудях. Кинувши швидкий погляд на вікно, я швидко метнулася до нього. В цей час за дверима голосів стало вже два. Відчинивши вікно, я обережно вилізла на дах.

Я почула тріск дверей, що вибивали, і в цей момент оступилася, вивернула ногу і зірвалася з даху вниз, боляче приклавшись потилицею об землю. Схлипнувши, я спробувала підвестися. Голову прострілив гострий біль, і я почала провалюватися в темряву. Останнє що я пам'ятаю, це дві пари схвильованих янтарних очей.

 ***

У нас із братом трохи інфаркт не трапився, коли ми побачили, як Сем зірвалася з даху. Ми швидко вилетіли надвір і підбігли до неї. Коли ми над нею схилилися, вона вимкнулася. Ми акуратно обмацали її. Начебто переломів немає, крові теж немає. Адам спробував узяти її на руки. Коли її голова трохи відхилилася, малеча болісно застогнала. Тайлер акуратно став притримувати її за потилицю, а Адам, акуратно притиснувши її до себе, поніс у машину.

Тайлер відчинив двері і Адам сів на заднє сидіння, продовжуючи утримувати Сем на руках. Тайлер сів за кермо і втиснув педаль газу майже до упору. Вони вирішили одразу поїхати на територію зграї, у них там є добрий лікар.

Дорогою вони провели трохи більше години, і те, що Тайлер гнав як ненормальний. Сем за цей час так і не прийшла до тями. Брати періодично кидали на неї неспокійні погляди.

Приїхавши на базу, вони одразу ж поїхали у бік дому лікаря. Довго барабанити у двері їм не довелося, за кілька секунд двері їм відчинив уже літній заспаний перевертень.

-Прохвости, ви чого посеред ночі так ломитеся? -Незадоволено забурчав він, намагаючись розглянути нічних гостей.

 -Док, у нас дівчина ... вона ... - Від хвилювання брати не змогли видавити з себе осудну відповідь.

-Так, давайте дівчину на кушетку. Самі глибоко вдихніть, видихніть і розкажіть мені все по порядку.

Поки лікар оглядав Сем. Брати, доповнюючи один одного, швидко переказали всю ситуацію лікареві.

 -Так, - задумливо протягнув лікар, - ніколи не думав, що перевертні, які знаходять свою пару, стають такими ідіотами.

 -Док, потім нас лаєш, що з малюком?

-Струс, вивих правої стопи і кілька ударів. Постільний режим їй потрібний. Бажано місяць. У строгому порядку постільний режим півтора-два тижні.

-Спасибі вам велике. -Брати уважно спостерігали за тим як док наклав їй пов'язку на голову, вправив вивих, від чого Сем схлипнула і застогнала не приходячи до тями, і накладав на ногу фіксуючу пов'язку.

-Дякую, док. Ми перед вами у великому боргу.

-Бережіть свою пару, хлопчики. Я ще зайду до вас провідати її. -Док випровадив братів за двері.

 Тайлер і Адам попрямували додому, дбайливо укутавши Сем у теплу куртку.

 -Тай, ми ідіоти.

-Згоден. Не варто нам лізти до неї вночі.

 -Швидше не варто було шуміти подібно до слонів.

-А Удар у малюка хороший. -Тайлер невдоволено скривився, згадуючи знайомство своєї голови з битою Сем.

Адам розреготався. -Як добре, що я трохи затримався.

 -Тобі смішно, а мені він ледь мізки не вибила.

-Вибивати нічого. Тобі вітром мізки з голови видуло.

-Болван. -Тайлер невдоволено рикнув на свого брата.

Нарешті брати дійшли свого будинку. Поклавши Сем у спальні. Брати прийняли душ і розійшлися по різних кімнатах. Сьогодні вони вирішили дати Сем трохи волі. Але це лише сьогодні.

У результаті брати так і проверталися до ранку, з думками про те, що там лежить їхня пара, що вона так близько. Заснути їм вдалося лише під ранок. Лише ранок їх зустрів обуреним голоском їхньої сестрички, якій щось підтакувала мама. Брати швиденько вдяглися і спустилися вниз.

-Привіт мамо. Здорово, дрібниця. -Близнюки поцілували маму в щоку і пошматували Сандру по маківці.

-Ну, Ви привезли її? -Нетерпляче запитала мама, озираючись на всі боки.

-Привезли-привезли, я відчуваю її запах. -Сандра принюхалася, смішно зморщивши носик.

-Ну І де вона? -Дві пари допитливих жіночих очей вп'ялися в братів.

 -Нагорі ... тільки вона там ... - брати переказали мамі те, що трапилося раніше.

 -Ну, Ви і бовдури!