Любовь волка

5

Голова боліла, нога нила і страшенно хотілося пити. Так я змогла оцінити свій стан, коли прийшла до тями вранці. Судячи з відчуттів, я не вдома. Багато голосів, що лунали десь за межами кімнати, це підтверджували.

-Ну, Ви і бовдури! -Зі стану полудреми мене вивів дзвінкий жіночий голос. Розплющивши очі, я з цікавістю озирнулася і почала свердлити поглядом зачинені двері.

Довго нудитися мені в очікуванні не дали. Двері відчинилися і в кімнату влетіло дві мініатюрні брюнетки, одна старша, друга молодша, і з цікавістю почали мене розглядати.

Не знаючи куди подітися від їхніх поглядів, я підняла очі і наткнулася поглядом на знайомих мені близнюків, котрі з занепокоєнням дивилися на мене. Ми довго дивилися один одному у вічі. Від них йшли хвилі впевненості, спокою теплоти, я не знаю, як мені вдалося це відчути. Я відчула, як напруга йде. Я відчувала, що я в безпеці. Я не знаю, звідки взялося це почуття, але я звикла вірити своїй інтуїції, яка ще жодного разу не підвела мене.

-Боже, доню, що ці дурниці з тобою зробили?! -Жінка сіла на краєчок ліжка і обережно погладила мене по голові. -Можеш називати мене Меган, а ця моя дочка Сандра, ну а цих бовдурів я думаю ти знаєш. А тебе як звуть? Ти себе добре почуваєш?

-Саманта. Да знаю. Так добре. -перебуваючи в якомусь підвішеному стані я автоматично відповідала на питання, що посипалися на мене.

Меган почала вести мову про те, що я їй сподобалася, що вона нарешті рада мене побачити, а то від її синів і слова не доб'єшся. Розповідала мені якусь зграю, про базу, про пари і ще про безліч речей, про що я відчула головний біль.

-Мам, не вантаж Семі. У неї і так голова болить. - подала голос дівчина, яку мені представили як Сандру.

-Ой, пробач рідна. -Жінка, вибачаючись злегка стиснула мою долоню.

Прикривши на мить очі, я твердо подивилася на близнюків. Не знаю чому саме на них, але відчувала, що так треба.

-Де я?

-Ти на нашій базі ... - почав один брат.

-...Недалеко від твого міста. -продовжив його фразу другий.

-Що я тут роблю? Ні, не так. Давайте спочатку дізнаємось, хто ви? -Я вирішила послухати внутрішній голос.

-Оборотні. -Я здивовано витріщилася на них. Вони що знущаються?

-Які перевертні?

-Ну там Місяць, шерсть, писати на трьох лапах. -Яхідно простягла Сандра.

-Сандра! -Синхронно гаркнули її мама і брати.

-Мовчу-мовчу.

-Докажіть. -Всі зацікавлено дивилися на мене, від чого я трохи зніяковіла і відчула себе форменим психом. -Ну там перевтілиться ... або як це у вас називається ...

-Звернення. -Близнюки буравили мене підозрілими поглядами. -Добре. -Сказав один з близнюків.

Очі не розглянула, тому не можу сказати хто з них Тайлер, а хто Адам (треба ж, я їх імена ще пам'ятаю!), хоч інтуїція шепотіла, що зараз переді мною Тайлер.

Вийшовши на середину кімнати, він прикрив очі. Я з цікавістю стежила за ним. Він завмер на кілька хвилин. Я вже було вирішила, що потрапила до божевільні, як контури Тайлера стали ставати все розмитіше і розмитіше. Секунди. І переді мною стоїть великий бурий вовк. Я заворожено дивилася у два великі янтарні очі. У голові ніяк не могла вкластися те, що я зараз дізналася.

Зі швидкістю світла в голові скакала, переливаючись різними квітами, думка 'охренеть!!!'. Секунда і знову переді мною Тайлер. Ще секунда та його контури перестають бути розмитими. Підвиснувши, я почала перетравлювати інформацію. Відвернувшись від своїх думок, я помітила, що всі дивляться на мене з напруженим очікуванням.

-Що? -Піднявши брови поцікавилася я у них.

-А Де, крики? Істерика? Непритомність? Ну хоч сльозинка? -підозріло поцікавилася Сандра.

-Ось ще. -Я пирхнула. -Я по життю дотримуюсь правила 'Те, що я чогось не бачила, не означає, що насправді цього немає'.

Брати заворожено почали дивитись на мене. Меган тепло посміхнулася, а Сандра задумливо почухала рукою потилицю.

-Я так розумію, я на території зграї. -Дочекавшись кивка, я продовжила. -Але навіщо я тут?

-Ти наша пара. -знизавши плечима, відповів Тайлер.

-Розумієш, Семмі. -Адам підійшов ближче. -У кожного вовка є його половинка, яка призначена лише йому. Ми відчуваємо це лише на рівні інстинктів. І таке ми з братом відчули стосовно тебе.

-І що це значить? -Щось я зовсім розгубилася.

-Ти Наша. Ми тебе не відпустимо. -ємно відповів Тайлер.

-То, я тепер полонянка? -Нахмурившись, уточнила я.

-Ні, але ми тепер не залишимо тебе одну. Ми завжди будемо з тобою.

-А чому я пара для вас двох?

-Бо ми близнюки і доля вирішила так зіграти з нами. Тебе це напружує? -Було видно, що вони з напругою чекають моєї відповіді.

-Ні, я чомусь так і думала, що зі мною обов'язково щось дивне станеться. Завжди відбувалося. Зате тепер у мене свій чоловічий гарем!

-А ти мені подобаєшся! -Розреготалася Сандра.

-Добре, дитинко, відпочивай. Ми тебе поки що залишимо. Я піду тобі бульйон зварю. -Жінки пішли, залишивши мене наодинці з близнюками.

***

Мама і сестра вийшли, дозволивши нам наодинці пояснити всі дитині. Вона кидала на нас нервові погляди, ерзаючи у ліжку. Ніхто з нас не наважувався першим порушити тишу.

-Ну і довго ми так мовчатимемо? -Не витримала мала.

-А Ти що-небудь хочеш дізнатися?

-Ну, наприклад, чому ви вирішили влізти до мене додому вночі?

-Ми просто вирішили перейти до рішучих дій, не залишаючи тобі вибору. До цього нас підштовхнула звістка про напад ліканів, що почастішав.

-Лікани? -Вона спохмурніла.

-Малю, забудь про фільми і...

-Причому тут ця література?! Я читала про ліканів, а точніше про перевертнів і про оборотнієву лихоманку, що, в дальньому кутку свідомості тліло і часом - то в одній, то в іншій людині різних епох - спалахувала особливого роду безумство - лікантропія. Стан, у якому людина уявляє себе вовком і стає соціально небезпечним, здатним будь-яке насильство і вбивство. Таких випадків було багато, особливо у п'ятнадцятому та у шістнадцятому столітті.

-Так, ти маєш рацію. Але то було тоді. Згодом люди хворі на лікантропію стали самі звертатися до вовків. Чому так невідомо. Але факт залишається фактом, що ликані-божевільні вовки, які прагнуть крові.

-А Вони можуть звертатися?

-Можуть. Всі казки про перевертнів марення. Для звернення нам повний місяць не потрібний. Повний місяць для нас - день, коли ми стає неймовірно сильними. Цього дня ми відчуваємо, як замість крові по наших венах біжить сила. На жаль, місяць такий самий і для ліканів.

-Так повня ж уже минула.

-Малюку, вони шалені. Навіть люди знають, що божевільна людина здатна на багато чого, що коли людина божевільна, то вона дуже сильна фізично.

-Я зрозуміла. Лікани такі самі. Шалені. І в цьому безумстві і криється їхня сила.

-Так. -Ми захоплювалися малям. Розумна. Вона приймала та розуміла те, про що ми говоримо, ми це відчуваємо.

-Добре. А до чого тут я?

-Ти наша пара.

-І? Як я зрозуміла, про мене ніхто не знає. Мене ніхто, крім вас та вашої мами та сестри не бачив.

-Нам було б спокійніше, якби ти була тут, поряд. -Ми з братом насупилися.

Вона грюкнула себе долонею по лобі і щось пробурмотіла. Кинувши на нас гнівний погляд, вона жестом показала нам вийти за двері. Зітхнувши, ми вийшли з кімнати, і Адам прикрив двері.

-Тай, вона явно не в захваті...

-Брат, їй доведеться до цього звикнути. Хоча мені теж здається, що вночі до неї не варто було залазити. Треба було приїхати вдень, а ще вранці, розбудити її і відвезти.

-Брат, Ти забираєш у мене мій хліб. -На здивований погляд брата Адам відповів. -Ну, генерувати геніальні ідеї моя прерогатива. Ти в нас основна рушійна сила.

-Зараз як рушу тобі по голові. -Ображено гаркнув Тайлер. -Великий мозок, краще пішли маму з обідом поквапимо.

І брати спустилися донизу, де отримали по голові від жіночої половини їхньої родини.

-Ввечері батько прийде на неї подивитися.

-Може поки рано?

-Не хвилюйтеся, братики. Вона йому сподобається, мені ж вона сподобалася. -Важливо відповіла Сандра.

Брати помітно заспокоїлися. У Сандри було чуття на людей. Воно ніколи її не підводило. Часто Кейн, коли йшов із Коулом на переговори з іншими зграями, брав дочку з собою і дивився на її реакцію.

-Добре, хлопчики, у мене вже все готове. Напевно, я краще віднесу їй поїсти, дівчинці треба побути трохи на самоті. -Брати невдоволено насупилися, але суперечити мамі не стали.

***

Мене залишили одну. Відкинувшись зручніше на подушки, я почала обмозгувати ситуацію, в якій опинилася. Висновки мене не втішали. Я їм не збрехала. Я не злякалася, хоча не можу не визнати, що не була шокована до глибини душі. Ще як була! Чорт! Це ж перевертні! Вони реально існують! Мабуть, прокинувся авантюризм і дослідницька натура папочки, бо мені захотілося дізнатися більше про моїх тюремників.

Але незважаючи на природну цікавість, оптимізму мені не додавало їх заяву про те, що я їх пара. Грішна, каюсь почитувала любовні романи про перевертнів, тому можу уявити, про що вони говорять, але приймати це не хотіла. Вони чітко дали зрозуміти, що мене тепер не відпустять.

Мене це не влаштовувало. Я не можу так одразу прийшли, сказали «Наше!», а я маю відразу загоріти до них неземною любов'ю і звикнути до їхнього стилю життя. Я так не можу, не люблю, коли мені не дають вибору. Вони могли просто прийти, розповісти мені все, а потім просто зробити так, щоб я до них звикла, але ні. Треба щось із цим робити.

Довго мені насолоджуватися самотністю не дозволили. Відчинилися двері і до них увійшла Меган з підносом у руках.

-Ось, Сем, тобі треба підкріпитися. -Вона поставила піднос мені на коліна і сіла на краєчок ліжка.

Зрозумівши, що поїсти без нагляду мені не дадуть, я взялася за суп і картопляну запіканку. Поївши, я повернула тацю жінці.

-Дякую, Меган, було дуже смачно. -Очі просто злипалися і я ледь пригнічувала позіхання.

-Відпочивай, люба. -щось згідно буркнувши, я провалилася в сон.

Прокинулася від відчуття пильного погляду. Розплющивши очі, я сіла в ліжку і втупилася в янтарні очі, які пильно мене розглядали.

Темноволосий солідний чоловік, на вигляд старший за моїх вовченят (А що? Можу я хоч у думках їх так називати?). я так зрозуміла, що маю честь бачити главу сімейства.

-Так Ось ти яка, Сем. -Він нахилив голову до плеча, продовжуючи пильно дивитися на мене. Я дзеркально скопіювала його позу. -Я голова нашої зграї та батько Сандри та близнюків Кейн.

-Ну, моє ім'я ви вже знаєте. -Ну а що? По-моєму мені час уже було щось сказати, не вічно ж мовчати. Може я поводжуся надто вільно, але я відчувала, що він не завдасть мені шкоди.

-Ти сподобалася Сандре, значить ти хороша людина. Але зваж, що для щастя своїх синів я піду на все, тому краще не провокуй мене, Сем. -Він встав і попрямував до дверей. -Справи зграї не чекають. Приємно було ознайомитись нарешті.

Нічого не відповівши на його прощання, я почекала, поки він вийде і зачинить за собою двері, і вільно видихнула. Таке відчуття, що з моїх плечей зняли бетонну плиту. Я відчувала як від нього виходять хвилі сили та влади. І це лякало і пригнічувало, тому, коли він вийшов, я почала почуватися вільніше і дихати стало легше.

Нежданчик називається. Тепер за мною ще встановлено батьківський контроль. З таким поворотом сюжету я змиритись не була готова. У голові дозрів план втечі. І тільки потім я зрозуміла якою дурницею була...

Вставши з ліжка, я скривилася від болю, що прострілив праву ногу. Відпочившись, я знову спробувала пройтися. Стало значно легше і хоч і накульгуючи, але я могла ходити, я отже зможу втекти.

Пройшовшись по кімнаті, я заглянула в шафу, де мені вдалося відкопати теплі шкарпетки та светр. Одягнувши це все, я мишкою вислизнула за двері і завмерла, прислухаючись до голосів, що долинали внизу. З розмови близнюків та їхнього батька я зрозуміла, що Кейн їде на якусь зустріч близнюки йому там знадобляться. Таргани в моїй голові безладним хором заспівали 'Алілуя!' .

Я продовжувала стояти в тіні, спостерігаючи, як вони вдяглися і покинули будинок. Коли я перестала чути шум мотора, то ризикнула спуститися вниз. Зважаючи на все Сандри і Меган немає, що не може не тішити.

Побризкавши на полицях біля вхідних дверей, я відкопала чиїсь чоботи і не гаючи часу натягла їх на ноги. І нічого, що вони виявилися трохи завеликими, головне, що вони взагалі тут виявилися. На вішалці висіла чиясь куртка, я тут же її одягла. Ще трохи покопавшись, я знайшла шапку і одягла.

Тепер остання частина марлезонського балету. Прочинивши двері, я висунула голову надвір і озирнулася на всі боки. Бракує тільки перекотити поля, щоб повністю передати картину, що постала переді мною: на вулиці було абсолютно порожньо. Мабуть, хоч раз доля вирішила повернутися до мене обличчям, а не сумно відомим місцем.

Вийшовши з дому, я простежила, куди йдуть сліди від шин, і пішла ними. Іти довелося довго і сліди мене повели на дорогу, що йшла вздовж лісу. Вирішивши, що мене так помітять, я заглибилася в ліс.

***

Сумуючи на чергових зборах голів зграй, усередині нас з братом однаково дряпнуло почуття тривоги. Переглянувшись, ми спробували визначити її джерело. Обвівши швидким поглядом зал, Тай заперечливо похитав головою. Батько, помітивши наші перемигування, запитливо дивився на нас із братом. Тато явно чекав на якусь веселуху, він ці збори ненавидів усіма фібрами душі, бо від нудьги тут просто померти можна. Ну а кому сподобається слухати докладну доповідь про економіку іншої зграї та бла-бла-бла в такому дусі.

Але зараз нічого не вдієш. Ватажки зграй збираються тепер чи не щотижня. Усіх турбує поява ліканів. Ні, не те щоб їх і раніше не було, але вони ніколи відкрито не виходили на конфлікт і взагалі намагалися не оголошуватися на територіях інших зграй. А тут наче хтось спеціально наказує їм нападати. Мабуть чутки про ватажка мають місце бути. Зазвичай ликані-одиначки, а тут усі напади були скоєні групою ліканів, причому вони навіть не намагалися один одному горлянки перегризти.

Вирішивши особливо не загострювати увагу на цьому швидкоплинному почутті, ми з братом знову відволіклися на балаканину одного з ватажків, поступово провалюючись у дрімоту.

Раптом близнюки відчули холод, що проникав їм під шкіру. Братів це дуже здивувало, оскільки у перевертнів підвищена температура тіла та холоду вони не відчувають. Ну, звичайно, якщо їх засунути на північний поліс, вони почнуть мерзнути. А там спробуй не почни мерзнути. Якась думка вперто билася на межі свідомості братів. Занурившись глибоко в себе, вони спробували знайти причину їхнього недавнього занепокоєння. Така знайшлася досить швидко.

-СЕМ?! -Злагоджений рев струсив стіни залу.