Хто твоя доля?

3

Помившись і поголивши, Сашко, змінив свій розпизд***кій прикид на строгий брючний на штани зі стрілками і блідо-блакитну сорочку. Правда, свою зачіску, а-ля творчий безлад, не змінив, що виглядало як на мене дуже сексуально. Так треба терміново викинути ці погані думки з голови! Який сексуальний? Це ж Саха! Цей той малий, який 10 років тому вирішив приколотися з мене, змазавши всю зеленкою. Я це йому дозволила зробити, тому що він запевнив мене, що прищик на щоці – це вітрянка, і її треба терміново лікувати координальними методами. Так я проходила тиждень, а він не те, що не покаявся у скоєному, то ще й називав мене зеленим мухомором. Ненавиджу! Він так причепурився, бо зібрався йти влаштовуватися на роботу. До свого тата! Та він міг прийти в гавайських шортах і тільнику, його все одно взяли б на посаду заступник директора "Дарк Найта".

Стасик приїхав через 4 години з величезною спортивною сумкою, набитою таким необхідним мені мотлохом. Ледве переступивши поріг, Стасон став скаржитися на таксиста, який став зухвало підкочувати до нього, взявши за привабливу дівчину. Він навіть зупинився біля кіоску з квітами і купив блакитні півники. Вручив їх розлюченому хлопцеві, зі словами "Красивий квіток красивої девушці" та явним кавказьким акцентом. Але навіть цим справа не закінчилася, таксист - похилого віку чоловік, років так 55, з явним пивним животиком, вирішив повипендрюватися перед "дівчиною" і став лихачити на дорозі. Він вирішив добити мого друга пропозицією:

- Хочеш, навчу так кататися? Стригай на коліна, перший урок – безплатно! – пафосно повідомили чоловік.

Як зізнався мені Стас, можливо, йому вже немає потреби підфарбовувати коріння, тому що в нього, швидше за все, рання сивина. Приїхавши в пункт призначення, зляканий хлопець, схопивши важку сумку, як пушинку, ламанувся з таксі і тільки чув крик таксера:

- Е, красуне, а телефончик залиш, дааа?

Я щиро пожаліла друга, але про всяк випадок запитала, що він одягне на побачення, що намічається незабаром, за що отримала важкою сумкою по ногах.

Коли після цієї метушні Стася помітив катастрофу на моїй голові, у нього була істерика. Мені навіть довелося шукати аптечку, щоб накапати настойки валеріани, що хапається за серце і хлопцеві, що плаче в істериці. Для нього це виявилося трагедією гірше, ніж для мене. Заспокоївшись, хлопця осяяло:

- Ти підеш завтра з ранку до Євгена замість мене. Так і бути пожертвую собою заради тебе.

Моєму щастю не було межі і ось уже, здається, і небо голубіше, і трава зеленіша.

Я биті дві години плакалася і скаржилася Стасіку на мінливості Долі-Злодейки. Він мене вислухав, пошкодував, і лаяв за те, що йому одразу не зателефонувала. Потім, я нагодувала Мімі і ми пішли до моєї кімнати розлагоджувати принесені речі. Спочатку Стасон пожертвував для мене свою рожеву футболку і джинсові шорти (на мені вони виявилися капрі), ну, і ще всякої нісенітниці. Вдягнувшись у все це і нафарбувавшись, я нарешті відчула себе людиною.

- А хто це, хазяїн квартири?

- Алехандро - син мого хрещеного, пам'ятаєш такого?

- А цей той мужик, який сказав, щоб я в рожевому "Найт" не приходив, а то він мене може сплутати в темряві з бабою, і щоб я потім не ображався?

- Ага, він.

- Алехандро, яке екзотичне ім'я... - задумливо сказав Стас.

- Насправді, його Сашком звуть, це я його так називаю.

- Ааааааааа... - протягнув хлопця, - зрозуміло.

- Що тобі зрозуміло? - Чомусь розлютилася я.

- Та так нічого. А він симпатичний? - підморгнув своїми нахабними очима Стасик.

- Так, середнячок. Скажімо, не потвора.

Потім друг скаржився, що у нього давно не було нових знайомств, і я пообіцяла йому це виправити. Я ж, у свою чергу, розповіла йому про єдину світлу промінчика у всій ситуації, що склалася зі мною вчора - Серхіо. Згадала про дорогоцінний клаптик паперу з його номером телефону і побігла шукати халат. Знайшла я його у відрі для сміття, це постарався Алекс, борець за чистоту хронів.

Стасон умовив мене набрати зі свого номера Серхіо. Він майже відразу відповів, і я випала з реальності на кілька секунд від його оксамитового голосу. Оскільки найближчими днями йому не виходило, то ми домовилися зустрітися на вихідних. Моя душа ширяла над хмарами від щастя. А все не так уже й погано. Головне завжди знайти позитивний бік у тому, що трапилося.

За всіма розмовами ми й не помітили, що настав вечір. Стало нудно і ми вирішили розважитись нашим звичайним способом - одягати різний одяг і пофоткатися. Хлопець завжди мав при собі невеликий фотик, аргументуючи це його бажанням у будь-який момент сфотографувати та зберегти яскраві епізоди у його житті. У цьому випадку, для мене це було щось новеньке, тому що чоловічі шмотки я ще не носила. Хоча, крієм і кольором вони нагадували більше жіночих, але якісь невидимі штрихи дизайнера все одно залишали чоловічий стиль. Включивши улюблену, цього тижня, пісеньку Стаса Dan Balan - Freedom, ми відривалися на повну.

- Ой, як би я так само хотів сиганути з урвища ... - мрійливо сказав Стас, згадуючи кліп до цієї пісні, - А у нас є десь поблизу такі місця?

- Ні, малюку, якщо ти не хочеш стрибнути в яр на верхівки сосен. Тільки, гадаю, білки такого видовища не переживуть.

- Ха-ха, смішно, поржав.

Ми співали, танцювали і просто дуріли, не забуваючи при цьому фоткатися.

- Губки надуй. Подивися на мене з усією пристрастю. Я знаю, ти можеш, дитинко. – тоном професійного фотографа давав мені поради Стасян.

- Спинку прогни - не будь колодою. - почулося глузливе зауваження з боку дверей.

Від несподіванки у Стаса випав із рук фотоапарат, добре хоч на ліжко. Як на зло, у цей момент на мені була надіта повністю порізана у художні дірки футболка, яка на мені виглядала як сукня-міні. Відчувши зацікавлений погляд хитрих очей Сахи в районі моїх грудей, я не вчасно згадала про відсутність ліфона в моєму вбранні та й взагалі в гардеробі.

- А стукати тебе ніхто не вчив? – обурено запитала я.

- Яке стукати? У Вас тут музика лабає, та й у себе вдома - не забувай хто тут гість. - підколов мене цей засранець.

- Привіт, я – Стас. - Вирішив розрядити обстановку дружбан.

– Здарова, Алекс. - потиснули руки.

- Мала, я там тобі дещо прикупив, забери в передпокої пакети. - недбало сказав Алехандро.

Що він міг мені купити? Машинку для волосся, щоб збрити цей жах із моєї голови? Кляп у рот? Наркоти? Ой, щось мене не туди понесло.

Поки припускала, Стасон уже збігав перевірити покупки і повернувся із загадковою усмішкою.

- Там на тебе чекає сюрприз. Я не наважився сам там ритися.

Ого, що ж він там все-таки купив, якщо навіть Стас неадекватно поводиться? Зазвичай, всі мої обновки ретельно оглядалися Стасіком. Іноді він їх міряв, якщо це були окуляри, шарфики, капелюшки і навіть браслети з шпильками.

Постійно оглядаючись на хлопців, я пішла подивитися на "сюрприз" - все чекала якогось каверзи. Мені все здавалося, що Стас із Сашком вже заочно стали друзями і, знаючи приколиста друга і не чекаючи нічого доброго від співмешканця, я вже приготувалася до стеба. Проходячи повз лежачого фотоапарата, навіть непомітно накрила його покривалом, щоб моя чергова ганьба не була відбита пильним Стасею.

Біля дверей на мене вже чекали пакети, виблискуючи яскравими написами "Victoria Secret", "Carlo Pazolini", "Мобілочка". Я підбігла до пакетів і блискавкою помчала з ними знову в кімнату, щоб там усе добре розглянути. Зайшовши в кімнату, я застала частину розмови, тому що вона одразу припинилася, як тільки я з'явилася в полі зору цих пліткарів.

- ....А ти бачив її волосся - це ж другий вибух атомної бомби в Хіросімі

- Ги-ги, я в перший момент, як побачив, подумав, що батько приколовся і підклав мені в ліжко гумову Мальвіну із секс-шопу. Мала ж гола була, коли я її застукав, ги-ги. - огидний смішок Сашка не припинився навіть після моєї появи.

У пакеті від "Victoria Secret" опинилися піжама темно-синього кольору, у вигляді комплекту з топіка з V-подібним вирізом і коротеньких шортиків, 3 трусики з написами "up all night" (пер. з англ. всю ніч), "best kisser (пер. з англ. найкраще цілується) і "night attention" (пер. з англ. ніч уваги), один комплект шовкової нижньої білизни яскраво рожевого кольору.

На моє німе запитання, мій меценат відповів:

- Я просто подумав, що навряд чи твій друг дасть тобі ганьбити свої труселі, а ти так часто за ранок скаржилася, що в тебе немає навіть цього.

- А розмір як угадав? - я сама була в шоці, коли побачила, що вся білизна мого розміру.

- Практика - око накидане на жіноче тіло. - похвалився цей павич.

Весь цей час Стас сидів мовчки з відкритим ротом, подаючи ознаки життя лише моргаючи. На дні пакету валялася візитівка магазину, де було написано: "030 483 84 55 Ліда". Я - була б не я, якби не виправила в кінці цифру 5 на 6, поки Алехандро відволікся на Мімі, що зайшла в кімнату. Ха, хай тепер поспілкується з Лідочкою. Зробивши пакість, я віддала візитку плейбою, вдавши валянком:

- Це, мабуть, не мені.

- А, так, Лідо... Вона мені дуже допомогла при виборі білизни, така старанна працівниця.

Від Carlo Pazolini виявилися замшеві босоніжки на високій танкетці – це, до речі, моє улюблене взуття. Хоча на шпильці і зморитися сексуальніше, але протанцювати всю ніч, все ж таки, краще на танкетці.

Коли я дісталася пакета з магазину мобільних телефонів, то Алекс відразу зізнався:

- Це батько передав і номер відновив. І, до речі, завтра надвечір прийде на вечерю.

Я була настільки щаслива від щастя, що привалило на мене, що коли ступор здивування, що всі покупки від того самого, нахабного і самовпевненого Сашки пройшов, на мене хлинула радість всесвітнього масштабу. Я зіскочила з ліжка, заверещала і, обійнявши Алехаднро, темніла в щічку, при цьому постійно кричачи "Спасибі!". Не зменшуючи обертів, підбігла до Стаса, що вийшов із ступору, і почала його кружляти по кімнаті. Моєму щастю не було межі і, знаєте, якби це не був Алекс, я б обов'язково вийшла заміж за цього хлопця... пізніше... колись... але не впустила б такого чоловіка. А так доведеться продовжувати бути в режимі "активного пошуку".

Стас, щасливий за мене, запропонував обмити покупки та побіг до бару за мартіні. Алекс відмовився пити "цей жіночий напій" і віддав перевагу віскі. Не знаю як кому, але нам зі Стасіком дуже подобається напиватися мартіні.

Після першої пляшки розмова пішла на особисті теми:

- Сашунь-зайчика, - сказала я заплутаним язиком. Твереза, я б ніколи не видала свій інтерес до цієї теми. Та ще й називати його ЗАЙКА! Все, перестаю пити... ось тільки ще один ковток... - А в тебе дівчина є?

- Так, у Лондоні залишилася. Ми з нею вже місяць разом. Правда, я не люблю романи на відстані... - сказав він, задумливо вдивляючись у келих з бурштинової рідиною.

- А я ось на свидуху в суботу йду з таким класним хлопцем! Пожежником працює... - замріяно закотила п'яні очі. - Я вас обов'язково познайомлю.

- Ой, а я в Spa-салоні таку дівчинку зустрів, - поділився Стасік, - тільки, блииииин, не встиг номерок взяти. - засумував блондин.

- А як із роботою? Влаштувався?

- Угу, на випробувальний термін, - щиро засміявся хлопець. - сказав, що перевірить не лише мої керівні навички, а й витримку печінки.

- А ти чим, взагалі, по життю займаєшся?

– Я? Навчаюся, але тільки на заочці – 2 тижні тому сесію здала, тож тепер вільна. Може, чимось допомагатиму дядькові Костяну в клубі. - несподівано спала мені на думку думка, яка раніше навіть поруч не літала. - А що, командувати не лише вмію, а й люблю, та й нічний клуб – чудове місце, щоб провести день.

Все, що ми робили після, було зафіксовано лише на фото, але ніяк не в наших головах. І те, цей фотозвіт складався з розмитих силуетів та частин тіл, коротше – нічого зрозуміти та згадати ми, пізніше, не змогли.

Прокинулася я о 6-й ранку від того, що якесь тіло, різко схопившись, зачепилося за мою ногу і, польотом контуженої ластівки, приземлилося на моє тільце. Не вибачившись і не запитавши чи жива я під ним, хам побіг у бік сусідньої кімнати відповідати на дзвін телефону, при цьому ричачи:

- Бля, знову Мері заеб**т!

Як виявилося, заснули ми всі на моєму ліжку не зрозуміло як, але спали досить-таки кумедно: Стас обіймав Мімі, Алекс сопів, уткнувшись носом у верхівку мого друга, і обіймав його за талію лівою рукою, я, з незрозумілої мені причини, закинула одну ногу на стегно Сашки, а рукою обіймала його шию, загалом вчепилася в нього як останній шанс старої діви. Подивившись на годинник, я подякувала цій набридливій Мері за те, що я не проспала похід до перукаря і послала в пішу прогулянку до чоловічих геніталій розтяпу, що підім'яв мене під себе.

Логічно розсудивши, вирішила першою у ванну зганяти, бо Стасика довго чекати. Проходячи повз прикриті двері в спальню побачила, що він по скайпу спілкується з якоюсь дівчиною, симпатичною, але не обтяженою мізками, судячи з її тупого похихикання, а-ля "Бівіс і Батхед". Думка помститися за сьогоднішній ранок прийшла якось сама собою, та й просто захотілося нашкодити цьому позеру, що щебече з куркою біля монітора. Я, у новій піжамці (не пам'ятаю коли її вчора одягла), з рушником за плечем, зайшла до кімнати і позіхаючи запитала:

- Зай, а де всі презервативи з моєї сумочки? Що скінчилися? - невинно моргаю.

Як у сповільненому кадрі, Алехандро зі здивованим поглядом обернувся до мене, відкривши погляду своєї герл-френд. Її реакція не забарилася:

- Алекс, whatta F * CK!

- Ой, а ти тут фільми дивишся? Порнушку?- вирішила продовжити гру недалекої жриці кохання: підійшла до ох**вшого (ні, не спантеличеного, а саме ох**лого) "коханця", сіла йому на коліна, обійнявши і поправивши камеру так, щоб вона була спрямована тільки на мій бюст. - Покажи, до речі, наші вчорашні стрибки, ти ж знімав. - фізіономія дитини на різдвяний ранок. Вирішила зробити "контрольний постріл у голову". - Сашулю, а в тебе лід у морозилці є? А то в мене після всіх наших вчорашніх поз на колінах синця залишитися, ти ж не допустиш цього, мій особистий інквізитор? - І сексуально лизнула його щоку і, грайливо вкусивши за вилицю, гаркнула. - Так, все, пішла в душ, а то повторимо вчорашнє божевілля, а мені за півгодини треба бути в SPA-салоні. Але для тебе, я знайду в душі 15 хвилин для релаксу. - багатозначно підморгнула та пішла.

Я хвилин 30 не роздягалася, прислухалася до різних шерехів (це Мімі тупала на кухню до Статсу), тому що чекала на розправу. Але ніяких стуків, матів і криків не було - н-і-ч-е-г-о... Підозрительно, але я сподівалася, що Саші було не до цього - адже треба ще подругу заспокоїти.

Поки я милася, приїхав Ромка і привіз кредитку хрещеного, спочатку поки мою не відновлять. Одягнувшись у широкі (для мене) джинси та білу футболку, яку я зав'язала збоку, щоб не бовталася балахоном, я застала регочучу трійцю в кімнаті Сашки. Причину іржача голодних гієн я не стала з'ясовувати, оскільки час стискав.

Щоб поквапити білобрисого, я зробила каву. Потім подумала, що треба нормально і Сашка за подарунки віддячити і зробила йому. Ромка не пив кави, тому ми з ним пили капучино. Тоді, щоб якось виділити подяку, я підсмажила ще й яєчню з беконом, але вийшло якесь місиво. А, гаразд, з'їсть.

Через 20 хвилин Романчик віз мене назустріч щастю, тобто зміні іміджу. Стасян же поїхав додому досипати, а Сашко збирався на роботу.

Можу з повною впевненістю сказати, що Євген майстер – своєї справи! Він повернув колишній мій колір волосся. Правда, весь час голосив і дивувався, хто так міг з мене знущатися і за що. Припущень було безліч: від заздрісниць, до дружин моїх кавалерів, хоча я ніколи не мала справу з женатиками. На мої зізнання, що це я так знущалася з себе, він просто відмахувався і не вірив. З піднятим настроєм пройшлася ще й по магазинах і прикупила собі речей, пристойно зменшивши вміст кредитки.

За приємного часу проводженням не помітила, як і день минув, адже ввечері прийде хрещений. Замовивши вечерю з доставкою в найближчому ресторанчику, я помчала додому, де на мене чекав сюрприз. Алекс, гад такий, виявляється, помста залишив на потім. Усі стіни квартири були обвішані величезними плакатами з моїми фото – це Ромка поділився своєю творчістю. На них я була в такому ж вигляді, як і відразу після пожежі - у халаті і з маскою на обличчі, а також, на кількох з них, з отруйно-синім волоссям. Це була як кімната страху для мене, тільки ціла квартира. Стрибками скаженої ямакасі, я почала здирати свої фотки мега розмірів зі стін, паралельно вигадуючи план за нагадування про моє безладдя. На очі потрапив фотик Стасянчика і помста була спланована. У карті пам'яті я знайшла багато кумедних фоток Стасіка в різних позах та одязі, втім, як і без неї. Нічого надминулого, звичайно, але червоний квадратик, як на телебачення, я поставила б при перегляді. Знайшовши в інеті адресу найближчої поліграфії, я вирушила роздрукувати найвдаліші для теми Поклоніння богові Стасу. Працівники принт-центру прийняли мене за чергову групу та запропонували ще й друк фоток на чашках, килимку для мишки, подушках та покривалі. Звіряче посміхнувшись, я погодилася розщедритися і на це. Готові плакати я розклеїла по всій кімнаті Алехандро. Подушки та покривало зайняли своє законне місце на ліжку співмешканця. Навпроти дверей поставила журнальний столик і розклала на ньому стандартних розмірів фотки Стаса в спідній білизні та ню, наставила свічок. Знайшла в тумбочці брелок з кролячою лапкою для ключів - мабуть, сувенір звідкись. Поклала лапку кроля на найвдалішу фотку блондина. Зі словами "іноді потрібні жертви", важко видихнула і відрізала шматок свого шикарного волосся. Моє волосся також було розташоване на самому видному місці - на столику, поряд з лапкою. Замінила килимок для мишки. Тепер він був у вигляді фейс мого друга. Чашка з обаяшкой-Стасиком розташувалася на тумбочці. Згадавши щось, матнулася до себе в кімнату і знайшла коротенькі шортики Стаса салатового кольору. Саме в них він був на найбільшому постері над ліжком моєї "жертви". Їх я акуратно розклала посеред столу. Оглянувши кімнату, я зрозуміла, що досягла бажаного результату – це було місце поклоніння ідолу, іконі краси – Стасіку.

Ближче до 7-ї вечора мені зателефонував Алекс і попередив, що окрім хресного з ним ще приїде його чергова пасія Ірина на вечерю. Я запросила свого друга приєднатися до нас і вирушила чепуритися для вечері. Одяглася і зробила зачіску в стилі Еммі Уайнхауз - висока скуйовджена зачіска, на очах красувалися товсті "стрілки", у вухах гігантські кільця і ​​сукня в горошок.

Приїхали всі практично одночасно, тож зайшли разом. Хресному було цікаво, як живуть його синок із хрещеницею і він попросив влаштувати екскурсію кімнатою. Для початку ми пройшли до зали, де на плазмі йшов відеокліп гурту The Pierces – Sticks & Stones. Я, як би ненароком, звернула увагу всіх на нього, задумливо сказавши:

- Стас, прикинь, і бувають такі божевільні, які чаклунством намагаються отримати бажану людину. Проводять магічні ритуали. Для цього навіть крадуть особисті речі і потай фоткають свій об'єкт обожнювання.

- Мала тебе хтось жорстоко обдурив. Це не магічні ритуали - вони просто дро*ат над фоткою. - Вирішив пожартувати Алехандро.

Все складалося якнайкраще. Стасик, освічений у всьому, підтримав мою тему.

- Так, Віку, це кошмар просто. У мене мурашки прямі по шкірі від таких збоченців. - скривився.

Підготувавши ґрунт, вирішила перекласти тему:

- Кому кава?

Ніхто не захотів, і ми продовжили екскурсію. Моя кімната була в розгромі після пошуку відповідного вбрання для вибраного стилю. Сашка підколов мене, сказавши, що я ще та нечупара. Після його жартів, у мені не залишилося сумнівів – план запускається у дію.

- Саш, а чому твоя кімната завжди на ключ зачинена? І виходиш із неї завжди прикриваючи двері? Що там у тебе, труп захований? Я ще не заходила туди. - нахабно брехала.

Сашка просік, що я щось задумала, бо, згадавши щось, озирнувся на стіни, де раніше були розклеєні фотки зі мною, і рвонув до дверей, не підпускаючи нікого до неї.

- Ні, не треба ... Е-е-е, у мене там труси розкидані.

- Ну ось, Сашенько, а ти ще на мене намовляєш. - З'їхидничала я.

- Та гаразд, чого ти. - відпхнув Олекса Костян і відчинив двері. - [Censored]! [Censored]! Це че за нах*й! Сину, ти че - під*р?!

Всі різко кинулися побачити, що шокувало Костяна і змусило так назвати свого сина. Навіть Стасік не був до кінця введений в курс справи, так що теж був в ах * - на кожній деталі декору в кімнаті був зображений його Величність Стасян. Але найбільше вразив, звичайно, ритуальний столик.

- Дро*ат кажеш?! Ах ти ж [сensored], [сensored], [сensored]!

- Маленька су*ка! - звернувся до мене озлоблений хлопець.

Розлючений батько кинувся на сина як Іван Грозний:

- [Censored], [Censored], петушара, [Censored]!

Тільки тепер я зрозуміла, що перегнула ціпок і такі жарти з кримінальним авторитетом без жертв не обходяться. Я перегородила шлях потенційному синовбивці і почала каятися:

- Це я пожартувала! Дядько Костян, не треба, ти ж сам потім пошкодуєш про скоєне! Та ти подивися на нього, ну який він під*р?

Костян відсмикнувся, поправив піджак і, нервово обійнявши свою супутницю за талію, повів її у бік кухні. Дорогою обернувся і звернувся до сина:

- У тебе є, щось міцніше пиваса? Треба зняти стрес після такого. - протверезно похитав головою, ніби хотів зняти ману.

- Звичайно, зараз вискар організую. - метнувся кабанчиком до зали синуля.

Стіл уже був накритий, тому ми одразу взялися за вечерю. Спочатку ми їли мовчки. Я, почуваючи себе незручно і винно, часто пила біле вино, намагаючись притупити ці погані почуття, не властиві мені. Стас, що сидів поруч, насмішкувато оглядав по черзі кожного з нас і не забував підливати мені вино. Дядько Костян із Сашком упивалися віскі. А Ірина, люба брюнетка років 30 (плюс, мінус 2 роки), зі Стасом відмовилися пити спиртне. Ну, зі Стасіком усе зрозуміло – після пиятики він завжди потім ще тиждень не п'є, "відходить". А ось що з Ірою? Вона підозріло відмовилася, пославшись на те, що на дієті. Хресний, що до цього довго і старанно щось обмірковував, відкинув серветку і сказав:

- Чому ви так поводитесь? Ми ж усі одна сім'я! Треба триматися один одного, а не будувати капості.

Випиті 2 пляшки вина (коли я тільки встигла? Я ще пригадаю це білобрисий доброзичливець) "трохи" сп'янили мене і я не могла збагнути, що відповісти, як себе виправдати. Тут мій телефон задзвонив і Jason Derulo почав співати свою пісню Whatcha Say.

*Він підніме свої очі від споглядання вмісту тарілки на мене. Ми свердлимо один одного вже агресивними поглядами, практично не моргаючи, намагаючись щось побачити у дзеркалі душі.

- Хіба ви не розумієте, що будь-хто може "кинути" вас, зрадити, обікрасти, але тільки не сім'я. Ближче, ніж Сашка в тебе немає людини, звичайно, крім батьків і мене, але ми не вічні і не завжди буваємо поруч. - продовжував свої вчення Костян.

Я не знаю, чи прийшла нам одночасно ця думка в голову чи Алехандро прочитав її в мене в очах, але ми, як у кіно, скинули руками весь вміст зі столу, розбивши посуд. Швидше за все, це був вплив алкоголю, тому що твереза ​​я б не влаштувала ці телячі ніжності, навіть жартома, тільки не з ним... Ми, застрибнувши на стіл, почали обійматися і говорити:

- Сестра, я знайшов тебе!

- Брате, я знайшла тебе! У тебе така ж родимка на сідниці як і в мене! - я підняла сукню до сідниць і показала родимку. Сашка, якось підозріло, занадто пристрасно, стиснув мою попку рукою і шепнув на вухо:

- Апетитна родимка, мала. Покажеш де ще є схожі?

Я продемонструвала йому середній палець правої руки, на якому і справді була родимка. На цей жест Алекс тільки посміхнувся у своїй сексуальній манері. Який манері? Це мене що, ще вчорашнє мартіні штирить? Та який він сексуальний нахер? Піжон та бабник!

У цей момент, поки ми зображали сцену і к/ф "Зіта і Гіта", Стасік щось шукав у телефоні, примовляючи:

– Зараз, зараз. Так, бліїїн, де ж вона. А от! - І ввімкнув пісеньку "Джиммі Джиммі Ача, Ача" ("Jimmy Jimmy Aaja").

- Цирк якийсь влаштували! Два дебіла це сила! Пішли Ірочко, ну їх нах*й! Це не лікується, а приспати шкода. - засмучено пошипів хресний.

А ми, впавши на стіл і остаточно все скинувши з нього, почали засміятися. Стас усе записав на камеру і теж іржав, кидаючи в нас креветки і говорячи:

- Треба погодувати своїх тюлень. А то вже зовсім збрендили з голоду.

Яким би не був цапом Сашка в дитинстві, але виріс начебто нормальним хлопцем – може, й зживемося. Принаймні діагноз у нас один – наявність чорного гумору. Неабияк насміявшись, ми разом прибрали погром на кухні. Я дуже здивувалася, коли Санек не тільки не відмовився нам допомогти прибирати, але ще й сам помив посуд (що я ненавиджу робити). Попрощавшись, Стас обіцяв, якщо настане час, забігти завтра в гості. Задоволена зміною іміджу, а точніше – поверненню до колишнього, я розпланувала свій завтрашній день і вже збиралася завалитися спати, але Алехандро змусив мене забрати плід мого творчого пориву. Вчасно прибирання я його довго переконувала, що це акт вандалізму та знищення спадщини нації, що так стильно його кімната ще ніколи не виглядала. Потім почала шкодувати і загрожувати, що не пробачу йому прояву неповаги до мого дизайнерського таланту, але все одно здирала плакати. Де ж вю прям якесь... Треба було цього гада теж змусити прибирати за собою, але тоді була велика ймовірність, що його праці побачу не тільки я та співробітники копі-центру (або де він там їх клепав), але ще й хтось із знайомих. Сам же господар кімнати, склавши руки на грудях, стояв спершись на одвірок дверей і вказував на мої недоліки. Так, проїхавшись до 3 годин ночі, я втомлена як собака і кастеря всіма прислівниками міжнародної мови, тобто матюка, цього мучителя юних дів, вирушила спати, попутно наступивши йому на ногу. Хоч і маленька помста, зате приємно.