Хто твоя доля?

2

Зайшовши в порожній кабінет дядька Костяна, плюхнулася в його до безумства, як мені здалося зараз, зручний диван. Пам'ятається, одного разу, я його застукала на цьому дивані з однієї мадам. Я дуже поспішала попросити його умовити моїх батьків відпустити мене на нічну вечірку. Мені тоді було ще 17 років. Ну, нічого травмуючого мою психіку я не побачила, крім величезного погруддя партнерки Костяна. Але навіть за це мій татко не похвалив би свого найкращого друга, Костяна. Коли я зайшла в кабінет знову, дочекавшись поки дамочка одягнеться і покине приміщення, побачила у хресного активну мозкову діяльність у голові - думав як же зам'яти цей інцидент. Я вирішила його довго не мучити і запропонувала рішення: він не розповідає про мої танці на столі минулої вечірки, на яку він теж випадково потрапив. Ну, і куди ж без цього плюс сьогоднішній відрив на всю ніч. На цьому й розійшлися. Щоправда, Костян, щось ще довго бурчав про те, що він мене таки балує, а я його змушую брехати найкращому другові та одному з найближчих для нього людей.

Коли Костян зайшов у кабінет, то приніс із собою запах дорогих сигар із домішкою жіночого парфуму. Перші дві хвилини він мовчки дивився на мене, а потім підійшов до столу, дістав звідти маленьку камеру і почав знімати мене на відео, при цьому підозріло посмикуючись, ніби хотів стримати нездоровий сміх (нездоровий - це на мою думку).

- Хрещений, тільки не ти, будь ласка.

-А що, мені давно твої батьки скаржаться, що у них немає фотозвітів про твоє повсякденне життя. Хоча, ні, це я їм не покажу - собі ж гірше. Я це собі залишу - переглядатиму під час депресняку. Типу, я ще не в повній дупі, подивися на неї, що з нею життя зробило. - і тут його нарешті прорвало. Ну, от і скажіть мені, і це солідний чоловік 43 років, батько дорослого сина, гроза всього району? Ні, це все не можна було сказати про напівлежачого на своєму кріслі-троні чоловіка, який голосно іржав, як дитина, іноді хрюкаючи. Цей стан його не відпускав хвилин так 40. Я навіть почала турбуватися про його здоров'я. А що? Раптом він підсів на якусь нісенітницю, все-таки в оточенні це не рідкість. За ці 40 хвилин він заспокоювався разів 5, але щоразу, коли я відкривала рота, щоб почати розмову, маска на моєму обличчі злегка тріскалася (і як вона ще тримається зараза?), що супроводжувалося новим нападом хресного сміху. І мені доводилося покірно чекати на закінчення цього балагану. Пізніше, мабуть, і самому набридло це, або рот з животом захворіли, але він попросив мене відвернутися і так з ним розмовляти.

- Я не буду тебе питати, як і чому це сталося - вже не має значення. Зараз головне – що робити далі і де тобі тепер жити.

- Не хочу здатися зухвалою, але п'ята кімната у тебе в квартирі мені здається дуже затишною. – скромно скеля я.

- Моя квартира – моя фортеця. Та й до того ж там постійно голі тіла ошиваються – не хочу тебе, малюк розтлівати. Чекай, у мене є ідея! Забув тобі розповісти, чи післязавтра приїжджає Сашко з Лондона - вже захистив диплом магістра економічних наук. - гордо озвався тато. Сашко – це його син, причому єдина дитина. Це я до чого, бачила за все життя 3 рази – у 8, 10 та 14 років, але це мені стільки було, а він мене на 5 років старший. І відразу якось у нас не залагодилося, мабуть, дається взнаки синдром єдиної дитини в сім'ї - повний егоїзм. Ми не змогли поділити ні іграшки, ні увагу та любов дядька Костяна. - Я йому квартирку купив на честь приїзду. Отже, спочатку перекантуєшся там, а то багато квартир не можу купувати поки що - податкова дуже цікавиться моїми витратами.

Коли я вже виходила з кабінету, Костян мене попросив:

- Вікусь, ти там, це ... Втім мені доповіли, що Сашка у мене мало коли може відмовити тіл - цим багато хто користується. А поки в нього живеш ти, то менше шансів, що там оселиться якась вертихвостка. Допоможи йому коротше позбутися таких ось вертихсходів і мисливців за грошима, знаю, які у них зубки гострі. А він характером у матір пішов, хоч і старанно приховує це. - Вирішивши змінити делікатну тему, додав, - і зніми ти вже ці трупи зайців з ніг! На ось Ельвіра забула.

Як виявилося, чергова коханка Костяна, Ельвіра, забула свої Лабутени торішньої колекції Весна-Літо 2010 на 12-ти сантиметровій шпильці. Ну і за це спасибі, хоч трохи граціозності додадуть, але більше комічність, звичайно, у поєднанні з брудним халатом.

Ромка вже чекав мене за дверима і лихо пальцем крутив ключі від машини.

- Ну що, покатати, красуне?

У всій цій безглуздій ситуації один плюс - навіть за такого параду в мене залишається один вірний шанувальник. Хоча, який вірний, он на шиї смачний засос! Ех, Рома, Рома...

Мімі опинилася все під тим самим сидінням. Квартира знаходилась у шикарній новобудові. Зайшовши, не стала розглядати інтер'єр, а відразу ж побігла у ванну, перед цим кинувши кішку в Ромку, який не очікував такої підстави. Звичайно ж шкіра на обличчі трохи почервоніла від того, що маску перетримали. Але ось чого я не очікувала і про що зовсім забула, так це те, що тонік для волосся, який повинен був надати моєму волоссю холодний срібний відтінок, протримавшись на них набагато більше належного часу зробив їх синього кольору. То була катастрофа! Я ледве записалася до свого стиліста через тиждень, при цьому значно потіснивши тітку з меліруванням і хлопця з дредами у призначеному для них часі. Це що ж мені тепер ходити Мальвіним тиждень?! Раптом щось у квартирі розбилося. Я зовсім забула, що Ромка ще не пішов і вибігла загорнута лише в рушник. Виявилося, що Роман вирішив проінвентаризувати бар на наявність спиртного і не побачив келиха. Він стояв поруч із розбитим склом і акуратно носком черевика (навіть не роззувся, гад) ховав сліди злочину під тумбочку.

- Прибереш за собою! – сказала я наказним тоном. Мені просто все сьогодні настільки набридло, що хотілося тільки опинитись у горизонтальному положенні, бажано на м'якому ліжку. Вже йдучи, я почула спалах фотокамери - дебіл і цю мою синю ганьбу зафіксував! В люті я підбігла до нього і розбила телефон об стіну, а потім тихо додала:

- Вибач, Роме, я тобі завтра куплю новий. І дякую за все, правда.

Обстеживши дві наявні спальні кімнати, я зупинила свій вибір на тій, з якої відкривався приголомшливий вид на місто, хоч вона була і меншою за розміром. Так як з одягу у мене нічого, крім брудного халата, не було, то я вирішила спати голою. А що? Сашка тільки післязавтра повернеться, а кішка мене такою вже надивилася.

Вже засинаючи, я чула якусь лайку Ромки і хлопок дверей, що зачинялися. Все, тепер я точно одна.

Вам колись снилися кошмари, які переживаєш ніби наяву? Цієї ночі мені снився справді страшний сон, мені здавалося, ніби я лежу на купі тіл, людей, рука кожного з яких намагалася доторкнутися до мене, утримати. Жах, коротше. І ось я прокидаюся від того, що реально чиясь рука лапає моє волосся. Спочатку мені, звичайно ж, здалося це просто сном, але включилася логіка: руки не можуть бути уві сні такими холодними! Я, не на жарт злякавшись, різко розплющила очі і, заволав на все горло, одним стрибком зіскочила з ліжка. Моя частина філе, після невдалого стрибка, відразу ж відчула прохолоду підлоги. Фак, на мені нічого немає! Від лайок на саму себе, мене відвернув монолог мого нічного кошмару наяву:

- Мммм, татко зробив мені оригінальний подарунок до приїзду. З синенькими я ще не перебував, вони сподіваюся такі ж пристрасні, як і руденькі.

- Агов, а ти хто взагалі такий? - видав мій мозок, що ще не до кінця прокинувся.

- Так, добре я жартую. Вік, ти що мене не впізнала? Це ж я, Сашко.

Що? Який ще нахрен Сашка? А де прищі, безглузда зачіска та худі ручки – саме таким я запам'ятала Алекса з останньої нашої зустрічі. А зараз на мене дивився в міру накачаний хлопець зі стильною стрижкою і... тадам! з чистою симпатичною мордочкою.

- На, хоч під попу підклади, бо прищики з'являться. – кинув мені покривало Сашко.

Упс, я ж гола і перед ким? Перед Сашком? Ну, все, це навіть не зрівнятися з синім волоссям – це вже не виправити.

Швидко укутавшись у покривало, я ще раз придивилася до хлопця. Чорт, і в правду Сашка - ті ж хитрі очі, та ж усмішка, та сама родимка над губою. Це треба так налагоджувати і засвітити перед ним голим задом.

Як казати найкращий захист - це напад:

- А ти взагалі чого сьогодні приперся? Мав тільки завтра прилетіти.

- Так мені як батько сказав, що ти до мене підселилася, так я відразу зрозумів, що найкраща кімната зайнята, але вирішували на власні очі переконатися. А ще, за тобою скучив, манюня. - нахабно бреше, негідник.

- Чуєш, ти, харе заливати тут пісні Сєрова.

- Ого, як ти навчилася казати. Така маленька, а така матір.

- Яка маленька, мені вже 20 років, придурок!

– Скільки? Ніфіга-се! Хоча, судячи з буферів, цілком можливо.

- Гей, що ти там ще встиг подивитися, збочений придурок! І чого ти мене взагалі лапав?

- Та я просто спочатку не зовсім зрозумів, що за емо-герл спалахне у мене в ліжку. Вирішив прибрати з лиця волосся, але перед цим рука сама потяглася прибрати ковдру і подивитися на сиськи, чесно. - вирішив позлити мене, козел, - Що за зміна іміджу, що була блонді?

- Не твоя справа! І взагалі вали з моєї кімнати.

Алекс, хмикнув чомусь і вже зачиняв двері за собою зі зворотного боку, коли я усвідомила очевидну річ – мені нічого одягнути. І це не риторичний зойк кожної дівчини у переповненої шафи, а цілком реальна ситуація.

- Саш, стій, а в тебе немає зайвої сорочки чи футболки?

- Знайдеться, мала. Я чув, що в тебе сталося – мені шкода. - Ніх***а собі, що за щирість у голосі? Що з ним? Подорослішав? Хоча, йому ж 25 стукнуло, час уже.

Мені дісталася футболка з Бартом Сімпсоном, який пише вже в 20 раз на дошці: "Перлини - це не какашки молюсків".

Зробивши собі каву, сіли на кухні обміркувати несправедливість життя до мене. Мене не залишало тривожне почуття, що я щось чи когось забула. Моє самобичування перервав Сашко, який зайшов на кухню також поснідати. За ним, швидкою ходою, пурхнула Мімі. Так от про кого я забула - моя кішечка. Блиииин, знаючи свою коте, можу присягнутися, що нас з Алексом десь чекає сюпрайз не з приємних. Якщо щодо жерчки вона ще могла зазнати, то свої природні позиви вона ніколи не пригнічувала. Так, тепер головне в цьому не спалитись перед Сашком, а раптом за тиждень тільки знайдемо – можна і на нього провину звалити. А що, я така – я зможу. Мабуть, Сашко побачив мій винний і зацькований погляд на Мімі і все правильно зрозумів, бо сказав:

- А як це ти кішку привчила срати прямо в унітаз?

- ????????? – саме ці знаки пунктуації відбилися на моєму обличчі.

Але взявши себе в руки, почала відчайдушно брехати:

- Головне у цій справі похвала та заохочення. - З розумним виглядом сказала я, згадаємо інтерв'ю з працівником зоопарку на Енімал Пленет.

- Ну так звичайно. А що ж у тебе кішка з голоду подихає, Куклачова? З ранку мені всі мізки своїм ниттям виеб**а, просячи пожерти.

Тут Мімі заскочила до нього на коліна і зручно вмостилася. Зараз вона йому весь апетит зіпсує, проявивши свій талант - тріумфувало моє єхидство. АЛЕ, нічого не сталося! Мало того, вона ще й у блаженстві муркотіла від його погладжень. Сподіваюся, він її хоч до оргазму не доведе, своїми пустотливими ручонками, зоофіл хронів, а то, судячи з затуманеного погляду коте, до цього не довго залишилося. Ну, про зоофіла це я погарячкувала, але кішка завжди муркотіла тільки в мене на руках!

Мої егоїстичні зойки перервав Сашка, сказавши:

- Чуєш, а може мені тебе теж віддресувати, щоб ти мені каву вранці робила, і не тільки... - і так мрійливо звернув свій погляд у чисте, без жодної хмаринки, небо за вікном.

- Я тобі не твоя чергова дівчина, з нею можеш що завгодно робити, хоч дресирувати. Мені пох**. А я – така ж повноправна господиня тут, як і ти. Тож сам собі зроби радість. - Нахабство – моє друге ім'я.

- Лентяйка. - Все, що відповів він і погладив кішку за вухом, чим викликав нову, більш інтенсивну хвилю муркотіння.

- О, мобіло, дай подзвонити другу. - зауважила телефон, що лежить на столі.

- А у нашої манюні вже є бій-френд? Чому ж ти не підселилася до нього? - спитав, простягаючи мені трубу, Алехандро - це я так його прозвала, вже добре розглянувши всі переваги хлопця - біцепси, кубики на животі, рівну засмагу.

- По-перше, він мені не хлопець, а просто друг. По-друге, він живе з мамою – не хочу жити зі старшим поколінням. Ти – не в рахунок, ти – рідня. - вирішила підчепити його.

- Гей, я не старий. Я ще не старше покоління, це ще ти мала. І ти не відповіла щодо хлопця.

- А ти чого так цікавишся?

- Та мені пофіг, Костян попросив дізнатися.

- Нехай тоді сам мене запитає – йому я відповім.

Набравши номер мого найкращого друга, я почала чекати відповіді. Зі Стасом ми познайомилися ще роки 2 тому. Я якраз сиділа в пабі і будувала очі бармену, що дуже сподобався мені (спеціально через нього вдруге повернулася в це гадюшник) і почула розмову компанії за сусіднім столиком. Компашка складалася з двох хлопців та дівчини. Один хлопець дуже сильно відрізнявся і, спочатку, я навіть прийняла його за дівчину - біле волосся до плечей, доглянуте миловидне личко, яскраві кольори в одязі, але його все-таки видала чоловіча постать. Дівчина нічим, крім своєї непересічності, не виділялася. Просто, судячи з її консервативної сукні сірого (мишачого) кольору із застебнутим до самої шиї коміром, вона не вписувалася своїм чернечим виглядом у цей "оплот розпусти". І це не я сказала, а вона коли оглянула весь контингент закладу. А другий хлопець був схожий на майбутнього "менеджера середньої ланки", тобто нічим не відрізнявся від сірої маси людей. Сиділи поруч, хлопець із дівчиною повчали цього яскравого хлопця.

- Якщо ти так продовжуватимеш, то мало того, що ніколи собі дівчину не знайдеш, так від тебе ще й друзі відвернутися. Невже не можна одягатися якось більше.... чи консервативніше, не так яскраво та епатажно для хлопця? - мовив "безликий" хлопець.

- Та зрозумій же ти, Стасе, коли ми йдемо поруч, то більшість сприймає тебе як мою подружку, а не друга. Будь-якій дівчині потрібен чоловік поруч, а не подружка - її вона може знайти і в дівчині. - вклинилося дівчисько.

- Не боїшся, що тебе більшість сприймають як гея, чи трансвеститу?

- А чому одразу трансвестита? Я ж жіночі шмотки не ношу, і не сильно фарбуюся - так тільки тонакт і очі трохи підведу, але це тільки для того, щоб вони були виразнішими. Невже мені треба перестати голитися, митися та розчісувати волосся? Тоді я стану еталоном справжнього чоловіка?

- Бачу, ти не розумієш, що ми хочемо тобі донести. Ну, наприклад, коли в тебе востаннє була дівчина? - якось з перевагою спитав хлопець і грайливо глянув на дівчину, ніби згадав щось.

Обличчя миловидного хлопчика якось вкотре змарніло і понурило від безвиході ситуації, що склалася - дівчина, вочевидь, у нього була давно, і чи була... Я не могла дивитися на муки, чомусь відразу індивіда, що сподобався мені. Таких яскравих і сонячних людей рідко зустрінеш, та ще й, зважаючи на все, з нормальною психікою та орієнтацією - їх треба в Червону книгу заносити і оберігати! Не довго думаючи, вирішила йому допомогти. Чесно, сама від себе такого не очікувала, але критичність ситуації породила в мені авантюристку. Поправивши, дивлячись у дзеркальце, макіяж і переконавшись, що виглядаю я оху***о, з криком самки орангутанга в шлюбний період, а якщо простіше, то просто з вереском тупої блонді, кинулась на руки хлопця. Плюхнувшись йому на коліна і обійнявши обома ногами за талію, я почала тисати його і скаржитися на весь ПАБ:

- Стасику, ну де ж ти пропав? Я чекаю вже 5 день, що ти мені подзвониш, а від тебе ні дзвінка, ні смскі. Так само не можна... - надула губи. Блін, щось плаття задерлося вище дозволеного. Поправляючи його, помітила приголомшені погляди не лише парочки, а й половини відвідувачів закладу.

- Що за херня? Дівчина, арю олрайт? – шепнув мені Стась на вушко.

- Будеш винен - ​​дякую не треба. - підморгнула хлопцю і пристрасно вкусила за мочку вуха. Стасон виявився кмітливим хлопцем - одразу все просік і підіграв мені.

- Ой, любий, а я тут сиджу, напиваюся з горя, що ти вже мене забув. Але тут випадково в дзеркальці побачила тебе і зрозуміла - це знак Долі. - грати дурню, так уже до переможного кінця, - Нам треба повторити наш минулого разу. Пам'ятаєш: кав'ярня, повна людей, службова підсобка, я і ти, мій дикий звір! Я ось, досі, без солодкої томління в низу живота не можу не згадувати... - голосом спокусниці заспівала я і провела нігтиком по вилиці хлопця.

Після цих слів щелепа друга Стасіка впала на стіл і він, повертаючи її на місце, перекинув склянку яблучного соку собі на штани. Дівчина почала одразу промакувати серветками, ще не встигши повністю вбратися в тканину штанів, сік, але коли дісталася потаємного місця, її обличчя злегка перекосило від подиву. Він нервово прибрав її руки і сказав:

- Не треба, саме висохне!

Я вирішила перервати це Шоу Бені Хілла та продовжити свою передачу Секс із Анфісою Чеховою.

- Тигреня, а це хто? - я вказала наманекюреним пальчиком у бік парочки. - Тільки не кажи, що це твоє нове захоплення. - Звернувшись до дівчини я, наскільки грізно може сказати безмозка блондинка, сказала, - я тобі свій генератор оргазмів так просто не віддам!

Знаєте, не думала, що будь-коли в житті зможу спостерігати німу сцену з Ревізора Гоголя. Було чути, що діється на кухні цього закладу. Чомусь навіть тілик був поставлений на паузу цікавим барменом.

- Малятко, ну що ти, це просто мої друзі - Катя та Валік. Дітей, познайомтесь - це Віккі. - кмітливий хлопчик встиг прочитати напис "Віккі" на моїй золотій підвісці. Я її замовила Костяну відразу після перегляду серіалу Секс і місто.

Голосом пафосної діви і махнувши ручкою, я, трохи змінивши голос на бізнес-леді, перервала тепер уже точно мого друга (тоді я вже точно це вирішила):

- Не суть, красень, я тебе забираю - у мене дуже мало часу і занадто багато фантазій, що накопичилися. Боюся, за сьогодні ти не впораєшся, хоч, якщо постараєшся... Я в тебе вірю. - химерно підморгнула. - Ми і так втратили 5 днів, а раз я таки тебе зустріла, то ділити пару днів ні з ким не збираюся.

Недбало обернувшись до парочки Твікс, запитала:

- Ви ж мене розумієте, від нього просто так не можна відірватися. Адьйос, хлопці!

Вставши з колін Стасика, прикрила його збудження своєю сумочкою, попросивши потримати її, а сама повернула поділ сукні на місце. Точно не гей. Йшли ми пафосно і з тріумфом - моя рука лежала на сідниці Стасона, його - на моїй талії. З тих пір ми – найкращі друзі. Пізніше, я дізналася, що як не дивно, та дівчина з ПАБ була першою любов'ю Стасіка. Дізнавшись про його світлі почуття, вона віддала перевагу Валіку, який їй здався більш мужнім. Дурна вона досі не зрозуміла, від якого щастя відмовилася. Ну, самі тільки подумайте, мати хлопця метросексуала - мрія будь-якої дівчини: і потрах, і цілий день за шопінгом можна провести, а він не тільки не буркне втомилося, так ще й море порад надає. До речі, Стася не страждав на нарцисизм, що було властиво більшості представників цього виду хлопців. Він був дуже чуйним та добрим. Мені теж не привалило щастя бути з ним, тому що я не вписувалась у його типаж дівчини. Насправді він уже давно і нерозділено закоханий у співачку Ніколь Шерзінгер. На моє логічно виникло питання, як же він тоді міг закохатися в ту простушки з невидимими грудьми 1 розміру і з тьмяним кольором темно русявого волосся (самі подумайте, Ніколь - ця гаряча сексуальна брюнетка з шикарним тілом і Катя - вона хоч і не потвора, але сексуальності в ній не грама, а ще я просто не люблю її тому, що вона так вчинила з моїм другом), він відповів, що був молодий і дурний. Так, ось така проста і нехитра відповідь мені дав хлопець 17 років. На моє жахливе питання, що зараз він, у свої 17, набрався життєвого досвіду, лише відмахнувся рукою, засранець.

Стасон, захеканий, відповів мені, коли я вже була готова відключитися.

- Алло, Стасік на дроті.

- Алоха, чоловік, це я, Віккі.

- Викусь, ти що? А з чийого апарату дзвониш? Невже після пристрасної ночі не можеш знайти свій і взяла коханця? - як на зло гучність у телефоні була висока, і цей глушман, що сидів навпроти мене і допиває МОЙ кави (як це я не помітила крадіжки? Мімі, кава - складається загрозлива послідовність. Невже справа дійде скоро і до моїх трусиків? Бліїїїн, зовсім забула, що крім тих, що на мені, у мене навіть білизни нижньої у необхідній кількості немає), поперхнувся (ха-ха – співало моє почуття справедливості, хоча, ні – це було почуття помсти за вкрадену каву) і закашляв.

- Ні, мій вульгарний друже. У мене сталася катастрофа, навіть не так - вважай, що 22 грудня 2012 року для мене вже настало. Стасе, я хату спалила! Не спеціально, звичайно, але результат - я без лави, документів, одягу, та у мене навіть гребінця немає! Але це ще не все. Не хочу тебе заздалегідь засмучувати, приїдеш – усе сам побачиш.

- Вік, що сталося? - насторожено спитала Стас.

- Ну, ..... милий, пам'ятаєш, ти якось дуже довго розхвалював і оспівував мій унікальний колір волосся. Як ти його називав? Перламутровим? Ти ще довго кастерив Євгена, перукаря, що він ніяк не може тобі зробити. Так от доведеться дуже постаратися, щоб повернути цей відтінок.

- БЛ**Ь. - на рівні ультразвуку скрикнув друг.

- Ніх** собі, голос у твого друга. – сказав Алехандро.

- Хто це поряд із тобою? Це Євген? Дай йому трубу! Я зараз його меліровані пір'їни повисмикують, навіть через мобільний зв'язок, майстер педикЮра. - схоже, Стасік вже зовсім забув, що я йому розповідала про пожежу.

– Ні, це не він. Це Сашко – син дядька Костяна. Я тепер у нього поживу. Коротше, довго розповідати, записуй адресу та вали сюди. Ти мені потрібен. - мені просто потрібна була підтримка друга в такій стресовій ситуації.

Алекс взяв лапку Мімі і поторкав нею мою руку, що лежить на столі. Коли я звернула увагу на них, то лапка коте, не без допомоги Сашка, показала мені пантоміму "Жерти полювання". Мімі лише схвально нявкнула наприкінці цього 3-х секундного дійства.

- І ще, купи Мімі чогось пожерти, а то голодна, бідолаха, ходить. А, і візьми щось зі свого гардеробу для мене, я – голяк.

Продиктувавши адресу, я попрощалася зі Стасіком. Через години 2 він повинен був приїхати - поки що одяг підбере і для себе, і для мене, поки підфарбується. У Стасі я не сумнівалася, що він зрозумів всю катастрофічність ситуації. Тож незабаром прибуде з важкою артилерією, у вигляді різноманітної декоративної косметики, одягу та засобів особистої гігієни.

- Ого, так ти нормально відпалюєш, мала, судячи з припущень твого, - у цей момент Сашко показав пальцями, так звані лапки, - друга. Думаю, ми з тобою зживемося. - і підморгнув цапа. Він що мене за повію прийняв? Ех, Стасю, Стасю, що ж ти мене так вкинув. Тепер же ніяк не виправдати себе перед цим дегенератом. Хоча кого хвилює його думка? Блін, чого це взагалі мене хвилює його думка про мене? Сам - повії! Мої роздуми перервав глузливий тон Алехандро.

- Мовчання знак згоди.

– Що? Це на що я ще підписалася?

- Скоро дізнаєшся. - І підморгнув, собако.

– Лади, я в душ. Потім зайдеш, потреш мені спинку? - Приколюється.

Відповіддю був мій середній палець. Йому мабуть сподобалася така відповідь, тому що він, йдучи з кухні, співав і насвистував пісеньку