Хто твоя доля?

7

Зателефонував Серхіо та уточнив час нашого побачення. Він пропонував увечері, годині 7, 8, але моє почуття самозбереження верещало, як істеричка в стресовій ситуації, що треба швидше натягувати шмотки і лепетати, поки Сашка не повернувся, я запропонувала зустрітися вдень о 4 годині. Так як йти довелося б швидко, то я відмовилася від міні спідниці і одягла шкіряні штани, що обтягують, і темно синій корсет. Неїє, цей гад не змусить мене взутися на низькому ходу на побачення і я вдягнулася в ботильйони на 10 сантиметровій шпильці, теж темно-синього кольору. Я встигла навіть нафарбуватися, а Сахи ще не було, пройшло хвилин 30. Він, що її в ліфті тра?ет?! Виглянула в під'їзд - ні, ліфт чудово працює і привіз нашу сусідку з маленькою донькою.

   Взявши із собою клатч, я вирішила випаруватися із квартири, щоб не провокувати хлопця. Зателефонувала зі Стасіком. Виявляється, він ще спав, бо заснув десь о 8-й ранку. Всю ніч міркував, як здобути увагу Олівії. Він такий милий, особливо коли закохується.

  - Стасю, зайчику, мені потрібна твоя допомога.

  -- Без питань. Що треба?

  - Можеш приїхати до мене на хату якнайшвидше? Мені здається, що Сашка захоче мені специфічно помститися за те, що я вчора зірвала йому ніч кохання. Хочу приколотись над ним. – І я розповіла йому свій план.

   Стасик пообіцяв усе зробити в найкращому вигляді і у всіх подробицях розповісти, як усе пройшло.

   З Серхіо ми зустрілися біля торгового центру Plaza. Він під'їхав на крутому спортивному байку темно-синього кольору. Я розтеклася калюжкою від цієї картини: красень на такому мотоциклі.

  -- Привіт красуне. - поцілував у щічку Серхіо.

  -- Вітання. – мило посміхнулася. А душа кричала: "Ну чому в щічку?! Я хочу більшого!"

  -- Чудово виглядаєш! Ти ніби знала, як одягатися. Покатаємось?

  -- Звичайно! - Як вдало на мені виявилися штани, а не міні-спідниця.

   Ми години 2 каталися містом. Я отримала масу насолоди і рівень адреналіну в крові зашкалював. Потім ми поїхали на набережну поспілкуватись. Погода була прекрасною, тому не хотілося сидіти в приміщенні, в кафе чи ресторані. А ще я, чесно кажучи, побоювалася, що там мене знайде Алехандро і зірве моє прекрасне побачення. Так що пропозиція Серхіо пройтися набережною була сприйнята мною "на ура".

   Сергій виявився дуже добрим і м'яким за характером хлопцем. У нього, виявляється, є 2 собаки: вівчарка та дворняжка. Нещодавно працює пожежником та дуже любить свою роботу. Я була приємно вражена такою гранню його особистості.

   Захоплена розповідями хлопця, Вікторія не помічала, що за ними стежить Алекс. Одягнений у штани та сорочку кольору хакі, він ховався за деревами та спостерігав. У його поле зору потрапила щойно пофарбована в яскраво-зелений колір лавочка зі спинкою. Він швидко прокрався до неї та зірвав табличку з написом "Обережно! Пофарбовано". Зловісно посміюючись, шпигун, залишившись непоміченим парочкою, зник у кущах бузку.

   Серхіо запропонував принести морозиво, а мене попросив почекати його на лавці, які швидко займалися молодими матусями з їхніми чадами. Мені сподобалася найчистіша з усіх і я, перебуваючи в мріях про наше майбутнє з Сергієм, плюхнулася на неї з усього розмаху. Ще й трохи поелозила по ній, влаштовуючись зручніше.

   Коли я чекала Сергія з морозивом, мені зателефонував Стасик і розповів, як усе пройшло.

   Стасян зайшов у квартиру непоміченим (я залишила ключі під килимком біля дверей) і ліг на моє ліжко, укутавшись у ковдрі. По статурі ми були схожі (все-таки Стас відвідував спортзал лише для того, щоб познайомитися з дівчатами, а не заради спорту), так що здавалося, що це я досипаю свій перерваний сон. Залишивши виглядати з-під ковдри лише блондинисту маківку, Стас удав, що спить. Як він сам казав, на моїй зручній подушці-печінці, він мало не заснув, коли прийшов додому Алекс. Побачивши у прочинені двері, що я спокійно і беззахисно сплю, тихо зайшов до кімнати. Пару хвилин поспостерігавши за мною, він наважився і почав роздягатися. В цей момент Стас реально злякався і вже хотів видати себе, але не встиг, бо Саха швидко пірнув під ковдру і обійняв хлопця, що вже зблід від переляку.

   - А зараз, моя дорога жартівниця, ти мені розповіси навіщо ти все зробила і чому. - І провів рукою по нозі від коліна до стегна. Стас втратив дар мови та практично свідомість. - Ого, а ти ноги давно голила?

   - Так. - пробасив охриплим від переляку голосом мій вірний друг.

   - АААААААААААААААААА! - миттю вилетів з ліжка голий Алехандро і побачив зляканого і трохи збентеженого Стаса. - А ти що тут робиш? Ні, не відповідай. Дай сам здогадаюся, ця козявка вирішила мене ще й педиком зробити.

   - Ми просто хотіли пожартувати... - виправдовувався, як першокласник біля дошки, Стасік.

   - Де вона? Де в неї побачення? Я влаштую їй!

   У голові Стаса мелькало безліч думок, як прикрити подругу, але знаючи, що вона на побачення ходить або до ресторану або до нічного клубу, вирішив назвати найнелюбніше місце Віккі. Колись у дитинстві її туди разом із Сашком водив Костян. Маленька Віка підійшла надто близько до клітки з мавпами і одна з них схопила дівчинку за капюшон комбінезону. Віккі дуже злякалася і почала плакати, а Сашко голосно сміявся та кричав, що шимпанзе знайшла свою родичку і тому не хоче її відпускати. Навколо зібралося багато людей, внаслідок чого новина про цей конфуз швидко дійшла до школи, де навчалася дівчинка.

   - Вона у зоопарку.

   - Не бреши мені. - Погрозливо сказав Алекс, натягуючи труси. Все-таки, стоячи голим перед хлопцем, він почував себе некомфортно.

   - Гаразд, у парку чи на набережній... не пам'ятаю точно.

   І ось саме в ці місця, як на зло, Алекс повірив і вирушив мене шукати. Перед цим, щоправда, викинувши Стасика із квартири. А він, між іншим, був в одні труселі салатового кольору з намальованим олівцем спереду (мій подарунок). Речі скинув голого хлопця з вікна надвір.

   Я поспівчувала постраждалій стороні і задоволена собою продовжила чекати на хлопця-мрію. Коли підійшов Серж, я почала вставати з лавки, щоб взяти морозиво, але це у мене вийшло як у повільній зйомці: ніби здираючи шкіру, почала потихеньку відліплюватися від спинки лавочки моя спина, а точніше корсет, потім штани. Крамниця виявилася пофарбованою, а я замріялася і не провела по ній рукою, як зазвичай це робила, перевіряючи, чи чиста вона. За це й поплатилася: я була, як зелена зебра на пішохідному переході. Набережну потрясла гучна лайка милої дівчини, зовні схожої на ангела, але ось лаялася вона зовсім не як мешканка Раю. Діти, що до цього шумно грали на дитячому майданчику, притихли і втупилися в мене з відкритими ротами. Я почервоніла від сорому і не знала, куди себе подіти. Серхіо, мабуть, теж не очікував від мене знань такого словесного набору "на всі випадки життя". Давши мені свою куртку, він швидко відвів мене подалі від розгніваних матерів та бабусь. Ми вирушили до кафе на літню терасу.

   Я зітхнула з полегшенням, коли зрозуміла, що після всього Серхіо швидко не відбувся від мене. Ми продовжили наше спілкування, замовивши по молочному коктейлю (Серхіо був за кермом, а я не хотіла здатися йому ще алкоголічкою. Тож імідж вже зіпсувала).

  - Де ти живеш? У друзів?

  - Так ні (чисто російська відповідь, яка заціплює іноземців), у родича. - а що? Я не зобов'язана йому всієї правди розповідати. А в те, що я живу з сином мого хрещеного і що між нами нічого немає, він може й не повірити. Тут я помітила, що Серхіо якось занервував і став підозріло коситися на когось за моєю спиною. Я стала обертатися, щоби побачити причину такої поведінки хлопця.

  -- Не обертайся. Там моя колишня... - схопивши мене за долоню, прошепотів Сірий. Але дівчина вже мабуть помітила його і підійшла до нас у компанії 2-х хлопців та ще однієї дівчини.

  -- Привіт Сергій. - сказала мила, безневинна на перший погляд, дівчина з хвилястим пшеничним волоссям, красивим обличчям і стрункою, хоч і не видатною, фігуркою.

  -- Привіт Світлано. - Він швидко оцінив поглядом хлопців і особливо затримав погляд на руці одного з них, що лежить на талії дівчини. Вона, як і я, помітили, куди гнівно вирячився молодий чоловік і зніяковіло прибрала її.

  - А це мої друзі: Леся, Ігор та Слава. Ми разом на курси англійської ходимо. - Слава був тим самим рясним чолом. - Ми вже йшли і я побачила тебе. Вирішила підійти привітатись. Як твої справи? Як життя?

  -- Без тебе погано. - реально щиро і без глузування сказав мій сьогоднішній кавалер. Мої очі стали по 5 копійок. Це він зараз таке сказав при мені, на нашому побаченні? Капець! Я в ауті.

  - Ти сам у всьому винен і це чудово знаєш. Ми в кіно запізнюємося, ходімо. - сказала своїм друзям трохи нервово й роздратовано дівчина.

   Коли вони пішли, Серхіо почав виливати мені душу: розповів романтичну історію їхнього знайомства (він захистив її у підворітті від хуліганів), вони зустрілися 2 роки, але коли хлопець почав працювати, то став пропадати на викликах і дівчина через брак уваги з його сторони, кинула бідолаху. Він звинувачував себе в тому, що не надавав значення докорам та скаргам Світлани. А тепер вона вже не звертає уваги на його благання повернутися. Це було просто жахливо, найгірше побачення. Хоча ні, найгірше було, коли мій кавалер неабияк напився і, вибачаюсь за такі подробиці, обригав мої новенькі чобітки. А я майже місяць бігала по магазинах, шукаючи необхідний розмір та колір. Чому я повинна вислуховувати всі ці деферамби і зведення у святих мучениць не на свою адресу?!

   Усі люди у кафе оберталися на нас. А один хлопчик, років 5, голосно запитав у своєї матусі:

  - Чому дядько такий сумний? Його тітка образила?

   Офігети, тепер я ще й винною стала в очах оточуючих за цей потік нескупих чоловічих сліз. Всі чомусь повелися на приказку "Устами дитини говорить істина" і стали осудливо дивитись на мене. Мені довелося сісти поруч із ним (до цього я сиділа навпроти) і поплескуючи по спині, заспокоювати. М-да, видно хлопець по-справжньому любить її - мені нічого не світить. Скажімо так, що я заспокоювати ніколи не вміла.

   Після того, як кафе стали активно залишати відвідувачі через голосіння і нарікання Серхіо, нас попросили піти. Сергій відвіз мене додому. Вся атмосфера останньої години, та й саме провалене побачення ввели мене у стан агресивного депресняку. Вдома нікого не було. Сподіваюся, Стас залишився живий і, в якомусь сенсі, незайманий. Я зняла брудний одяг і в довгій футболці Стаса завалилася на ліжко дивитися на ноуті, який я в нахабну сперла у Алекса з кімнати, кліп Beonce , врубавши на всю потужність звук. Я засмучувалася більше не через те, що з Серхіо в мене навряд чи щось вийде, а тому що немає поруч людини, яка любила б мене настільки сильно. Сергій ще не скоро розлюбить і забуде свою колишню, а я не згодна бути запасним варіантом чи просто заміною комусь. Саме з цією метою він і покликав мене на побачення, адже я спільними рисами схожа на неї - симпатична довговолоса блондинка. Але якщо її образ - це пай-дівчинка-кульбаба, то я дотримуюсь амплуа сексуальної спокусниці. Я хочу бути єдиною для свого чоловіка. До того ж було видно, що і Світлана все ще любить його. Можливо вони знову зійдуться.

   Слова пісні луною звучали в моїй голові.