Муки любви

3

Нарешті він дістався торгового залу. Було так багато людей, яких вони не могли пройти.

– Де наші? - Запитав Сергій у однієї з продавщиць.

"Вони шукають тебе, красень", - посміхнулася вона.

- Чому красень? Особисто я раніше нічого подібного не помічав?

У відповідь продавщиця лукаво засміялася.

- Ідіть до адміністратора реклами, щоб випередити месенджерів інспектора.

Сергій зрозумів: той, що в холі і довго шукав його, кинувся у вказаному напрямку.

- Де ти був так довго? - скрикнув інспектор.

– Тихо… – адміністратор прикрила рукою мікрофон. - Не заважай роботі!

Голос Моула рознісся торговим центром, вирвавшись з динаміків.

- Я пив пиво, - підіграв Сергій і додав у мікрофон: - Шановні покупці, не проходьте повз торговий відділ з продажу спиртних напоїв. Напередодні свята ціни на нього знижено. І пам'ятайте: до Нового року залишилося не так багато часу – лише три дні!

І це був факт.

– Добре, я… – прошипіла адміністратор через губи.

Якийсь хлопець підлетів до відділу реклами та поцікавився, як потрапити до відділу реклами. Адміністратор пояснив, а потім кинув репліку за інспектором з охороною.

– Клоуни! Ви працюєте у цирку, а не в торговому центрі!

- Щастить, - пролунала до болю знайома фраза у виконанні Крота, і він відразу помітив «замшу». Вона прилетіла до відділу реклами. - Живи у бункері!

– Де? - Сергій не одразу зрозумів, але поспішив за інспектором.

Він відвів його до каси, де висів верхній одяг охоронців. Сергій вирішив, що закінчив роботу. Це могло б статися, якби не одна обставина. Слідом за ними туди увійшли люди - троє людей і всі чоловіки.

Інспектор розгубився, але Сергій суворо запитав:

- Чого ти хочеш? Хто вони?

- ВБЕЗ, - чоловік у кепці розмахував червоними скоринками. Хоча він не міг цього вдіяти. У нього на обличчі було написано: він із МВС, як і другий, допомагав йому утримувати під іншою рукою третій тип, якого вони затримали.

- Валюта, - пояснив інший міліціонер.

Інспектор одразу впізнав затриманого за їхніми словами. Він постійно стирчав біля входу, перебирав і манив клієнтів, пропонуючи вчинити незаконну угоду з обміном валюти.

"Думаю, я піду", - зауважив Крот.

- Ні, стій, - вимагав ВБЕЗ.

Інспектор напружився. Сергій зрозумів, що сам часто звертався до валютного дилера, тому боявся блиснути. Але обЕП були непохитними.

- Прокидайся зрозумів.

- Можливо, - частково заспокоївся Крот. – Де поставити підпис? Я спішу!

- Зачекайте, нам потрібно скласти протокол про вилучену суму валюти, - заявили в обЕП.

- Я вірю тобі. Ми співпрацюємо. Ти забув? А ввечері обов'язково загляну до відділу вашого начальника і все проясню. Гарний? А моя співробітниця допоможе вам у всьому, чого ви не бажаєте!

Сергій нічого не сказав.

- Ознайомтеся з інструкціями на дозвіллі. Там все написано чорним по білому – а допомога силовим структурам, у тому числі, виділено окремим та основним пунктом! А завтра ми поговоримо з вами, як ми продовжимо працювати! Думаю: ви візьмете за свою голову, а не мене, погодившись на вашу кандидатуру замість колишнього тезки. Зрештою ваші документи ще не дійшли до мого начальника. Я переїду звідси!

- Коротше кажучи! Ми тебе зупинили? – розсердилися обЄПівці.

Крот поставив свій підпис у порожній протокол і зник, а черговий Сергій залишився на місці, випереджаючи теорію, знайомлячись з інструкціями на практиці.

Співробітники міліції не надто соромилися нового охоронця, і затриманий був ним добре відомий.

- Повне ім'я, - сказав старший із них, звертаючись до валютного торговця.

- Як в анекдоті - ЕБАТЬ...

- Я дозволю цим знущанням, - інший обеповець не пошкодував кулак і приставив до них валютного торговця, вдаривши в живіт. Він нахилився після трьох смертей, але не впав.

– Безпека-АА… – продовжував валяти дурня валютний торговець. - Куди ти дивишся, га? З вами живу людину б'ють серед білого дня вранці!

Сергій почервонів. Йому не було чого відповісти, але він, як і раніше, поводився як справжній чоловік.

- Обійдемося без нападу, хлопці, особливо у моїй присутності, інакше ви не побачите підпису на своєму документі.

- Пишаюся, - обурилися обіпівці, що викликало вголос обурення валютних торговців.

"Паршивець", - повторив йому інший. - Не витрачатимемо на нього час.

Оформленням документів зайнявся старець. Більше він ні про що у затриманого не просив, бо знав його ім'я, по батькові та прізвище, а також інші дані – реєстрацію, сімейний стан, а також відсутність судимості у торговця валютою.

Як тільки документ перекочував від нього до рук Сергія, він пробігся по ньому очима і завагався.

- Постав підпис - і цитуй, паршивець, - сказав молодший міліціонер. Щоб його слова були переконливими, він знову вдарив валютних дилерів у бік.

Він не стогнав і не кричав, а навпаки, непомітно підморгнув Сергію, давши зрозуміти: все гаразд і зла проти нього не тримає. А потім додав словами:

- Роби, що маю, я не ображусь.

Сергій все ще тягнув час, оскільки дані щодо обміну валюти показали, що вони знали один одного в дитинстві.

«Димко, – його ім'я прозвучало в голові Сергія. - Адже я відчув в обміні валюти щось близьке і дуже знайоме!»

- Ви знайомі один з одним? - перервав хід думок Сергія старший обеповець.

"Ти дурень, ментазавр, чи що?" Коли я вперше бачу цього охоронця! Я просто не можу дочекатися, щоб закінчити цю виставу навіть сьогодні, щоб я міг зустрітися тут з одним із вас завтра. Ви давно засвітилися!

- Я запалю їх! Зараз засвіту… – пригрозив розправою молодший міліціонер, – мама не впізнає!

- Без проблем! Аби дружина не підвела! І це для неї не вперше!

Третій удар отримав валютний торговець Дімко.

- Підпис! - наполягав старший поліцейський.

Сергій не мучив, і не так поліцію, як переслідував свого друга дитинства, і робив те, що був зобов'язаний робити за обов'язком, але з каменем у серці. Для нього в душі це було зрадою. Він почував себе Юдою, який продав месію за пенні. Хоча в цьому випадку порівняння було недоречним. Але ми всі люди і схильні помилятися.

Забравши протокол, працівники міліції пішли, а Сергій викинув теку з інструкціями на підвіконня. Грати загриміли. Сергій відчув себе тигром, загнаним у клітку, оскільки назва «служба безпеки» виявилася придатною.

- Який я тигр! Скоріше обірваний кіт, а не людина! Прийняли з другом як шакала з мультика про Мауглі чи навіть гієну!

Все це Сергій сказав уголос, нарікаючи на себе через неприємну та прикру подію. За стіною біля каси пролунав шум у відповідь. Хтось дав зрозуміти: він тут не один і у виразах треба стримуватись.

- Як нерозумно! - Сергій схаменувся, геть-чисто забувши, що він у суто жіночій команді. - Тепер усі знатимуть усе про те, що зі мною тут сталося! .. Ну хай буде!

Сергієвий погляд зупинився на розкиданих аркушах інструкцій, і як тільки він нахилився, щоб зібрати їх, у кімнаті з'явився колега - перший з них, який навіть не зупинився, коли Сергій спробував з ним заговорити.

- Не встиг приступити до роботи, але чорт забирай що!

- Так, я намагався вбити муху, - виправдовувався Сергій.

- Ти про муху?

- Так...

- Ну що ж! Взимку?

- Ну, у будівлі.

- Подивися на градусник.

Було всього плюс два градуси за Цельсієм. На щастя, стіни не вкрилися інеєм, і під час розмови з рота виходила пара.

– Ну, подивився, – відповів Сергій. - І що?

- Швидше закінчуйте читання – і до зали! Сьогодні люди налякані більше, ніж будь-коли! А ви тут відпочиваєте, робітнику! Ви тільки подивіться: до кінця зміни буде великий дефіцит! У відділах мало продавців! Перед новорічними святами всі різко захворіли на запалення «фокус»!

- Це зрозуміло, - згадав Сергій склад, Толік і Тонька - їхня розмова про товарознавців. Усі були на своїх місцях – на сервісі, а продавці постраждали. Тож вони ухилялися від відповідальності, як могли.

- Що ти розумієш?

- Всі! Я не сліпий!

- Переконайтеся, що після зміни вам все не змінилося кардинально і не в бік стрільби з лука!

- Не зрозумів. Це загроза?

- А ви кажете: навченість - ви все бачите і багато знаєте! Подумайте: тут принцип роботи такий: менше знаєш...

– Ви краще спите, – додав Сергій.

- Дурень! Ви прослужите довше!

- Невже вони...

- Не тільки! Пішов!

- Дай мені бодай папери зібрати.

- Та ви на них плюєте. Ви все одно тут не працюєте!

- Чекати та дивитися.

- О, дивись! Я тебе попереджав!

- Справді? І від кого походить загроза?

- Увечері буде сюрприз.

«Ну, колеги, – подумав Сергій. «Вони ще не зустрічалися, але вже хочуть зробити з мене каліку. І явно не самі собою, а чужими руками! »

Сергій узяв себе в руки і спробував відкинути погані думки, відчуваючи: йому все ще не по собі, бо він розумів, що всі тут тримають його за козака. Йому довелося спростувати подібні домисли про себе.

«Ти стоятимеш біля входу», - сказав здоровенний охоронець.

- Може зустрінемося? – припустив Сергій.

– Саня.

- Ще один?

"Він і сам не кращий". - Я приїхав із таким самим ім'ям в інше місце, - парирував Саня.

- Не кажіть мені, що ви товаришували з колишнім охоронцем?

- Найгірший...

- Родичі?

- Щось подібне. Він був моїм двоюрідним братом.

- Думаю, я все зрозумів: у вас тут сімейний скандал?

- Коротше, розумник! Дивись сюди, – кивнув Санек у бік проходу – замкнутий простір між двома рядами прозорих дверей. - Це "тераріум".

- Чому?

- Тепер ти зрозумієш. Там тусуються валютні ділери. У холодну пору року тут часто зігрівають, і наше завдання вигнати їх, щоб вони не заважали відвідувачам. Зрозуміло, допитливий?

- Я досить кмітливий.

- Доставляю тебе! І, крім того, салага! Ти впораєшся з цим?

- Я постараюся, але нічого не обіцяю.

- Так давай, давай, спробуй, - зловтішно посміхнувся Санек.

Сергій завзято взявся до роботи, як тільки один із «складних» відвідувачів «тераріуму» прилип до іншого на вході, пропонуючи укласти взаємовигідну угоду з купівлі-продажу валюти.

- Що ви тут стоїте, громадянине? - звернувся до нього Сергій із запитанням.

- Що це? Нова голова гадюки?

- Там буде видно, - Сергій пішов на дії у відповідь, причому поки на словах.

- Що ж, подивися кудись повз мене і нічого турбувати! Небезпечно!

- Як страшно! Тремчу всім - злякалася!

- Як жартома?

- Ага, гумор.

- Слухай, молочнице, тобі треба йти звідси від гріха!

- Добре, - запевнив Сергій і пішов.

Валюта вирішила: йому вдалося залякати новачка, а Сергій просто пішов з'ясовувати у колег, як він має діяти.

- За інструкцією, - сказав Андрій, стоячи поряд із Санькою.

– Він не читав. Часу не було. Мухи її б'ють.

Колеги засміялися. Сергій не образився.

"Що ти можеш узяти в дурнів", - подумав він. І йому стало трохи легше.

- Та викинь валютного торговця – і все! І ніхто не повернеться – налякайте обЕП. Ви вже їх зустрічали.

"Налаштувати", - здогадався Сергій. І він повернувся до входу до торгового центру.

- Знову ти? – саркастично відреагував валютний торговець.

– Я і знову! А це різні речі! Тому або заходьте до будівлі, або не заважайте людям і не загороджуйте прохід!

- А ти впертий, молочнику. Не боїтеся, що зміна може закінчитися? - Дав зрозуміти валютному дилеру: він готовий поговорити з Сергієм віч-на-віч, а не поодинці. Його спільник підтягнувся, оскільки валютні торговці працювали парами – акціями: один узяв гроші, а інший заплатив та забрав виручку. Крім того, вони вже мали у своєму розпорядженні відповідну інформацію про Сергія. - Сподіваюся: ви не каратист, як ваш тезка-попередник?

- Ти боїшся?

У відповідь валютні торговці посміялися з Сергія, зіставивши Саньку та Андрюху. Це переповнило його терпіння, а потім він сказав:

– Вибір залишається за вами!

- Ну от, молочнице! Ти зрозумів!

Міняли пішли, і незабаром на їхньому місці з'явилися інші спільники, бо святе місце порожнім не буває, і це було для них найвигідніше.

Сергію знову довелося з ними розмовляти та вчити, що це недоречно робити, а потім ще раз з іншими та не раз.

– Ой… – почув він за спиною шепіт продавщиць. - Буде біда. Вони підставили хлопця.

Сергій навіть не показав, що чув, про що говорять продавчині, проте повернувся до них і в жартівливій формі сказав:

- Чому ви сумуєте, дівчатка? Холодно?

На вході в ТЦ був спекотно, відчувалося дихання зими, що проникає з вулиці, оскільки двері мало зачинялися і постійно відчинялися.

«Як завжди у цей час року», - відповіла одна продавщиця.

І ще додав:

- А влітку, навпаки, спека така, що ми таємо. І якщо взимку можна тепло одягатися, то влітку ніхто не дасть вам роздягнутися до купальника.

- Я хотів би подивитися, - продовжував фліртувати з продавщицями Сергій, відганяючи від себе погані думки.

І тут торговці валютою зібралися натовпом біля «тераріуму» з вулиці та почали кидати сніжки до під'їзду.

"Не ходи одна", - попередили продавчині. - Стоп! Стривай, красень! А тепер давай по глухих кутках!

Сергій не сподівався на допомогу та пішов до виходу, потрапивши під обстріл.

У торговому центрі пролунав крик, але не такий, як завжди, від паніки, а навпаки - продавчині сміялися і верещали від задоволення. Ще б! Новачка «застрелили» валютні торговці, а поки що спеціально сніжками робили це. Але всі розуміли: це був лише початок.

Замша спалахнула. Саме вона зчинила справжній крик, змушуючи продавщиць йти на робочі місця у відділах, де вони потайки міняли один одного, підглядаючи за розвитком подій на вулиці, де нарешті з'явилися ще двоє охоронців. І гра в сніжки відразу припинилася.

- Як справи, сніговик? - вони не приховували усмішок на обличчях, звертаючись до Сергія.

- Порядок. Головне, щоб скло дверей було цілим!

- Відмінна робота. Я не вагався», – зауважив поряд зі словом Андрій. - Зміни його, Саню.

– Які? Я?

- Ні я!

- Зрозумів! Точніше не зрозумів!

- Роби те, що я сказав, і при цьому пам'ятай: хто з нас двох у вбранні старший!

- Відразу скажу, шеф!

- Не дурій! Новачку треба розминатися!

- У нашому льодовику?!

- Ні, у буфеті.

- Може, ще можна пригостити його з нагоди "хрещення"?

- Може бути! Що це тобі?

- Ну ти зовсім, Андрюха, що! Опам'ятайся!

Мова між ним і Санькою пішла прямо, наче Сергія не було.

- Не треба! Я гаразд, - пробурчав він. - Я зроблю це. Я сам розберусь.

– Ну-ну… – у погоню посміхнувся Саня.

Андрюха нічого не сказав і сів на вході, а Сергія відправили на другий поверх. Чому - зрозумів він, ледве опинився там.

Там було тепло: накопичувалося тепле повітря, а опускалося холодне.

- Ой, дивіться, дівчата! Сніговик! – Сергій почув сміх, виданий на свою адресу особливо веселими продавщицями.

- Ні, скоріше Снігуронька! Він весь посинів від морозу. Одним словом – відморозок!

Сергій на чергуванні посміхався у відповідь, але йому ніде було сховатися від саркастичних глузувань і поглядів, поки йому не зателефонувала одна жаліслива продавчиня.

- Гей, красень! - підморгнула вона заразливим і веселим голосом. - Як ти там? Приходьте до нашого відділу. Потрібна ваша допомога.

Сергій відповів на дзвінок, який виявився обманом.

"Заходь", - вказала йому інша молода продавчиня на одну з двох кабінок для перевдягання. - Не будь несміливим!

У кутку стояв м'який стілець.

- Сідай. Я принесу рушник та фен.

- Перукар удома? – Сергій був вдячний за несподівану допомогу, зовсім не очікуючи отримати її у торговому центрі ні від кого. Але як з'ясувалося: світ не без добрих людей, просто вони вміло приховували свої наміри під масками та байдужими масками. І це з одного боку, оскільки й тут був намір, який одразу спантеличив продавщиць з інших відділів по сусідству, і вони говорили навмисно голосно, намагаючись образити своїх «суперниць».

- Все, тепер у них є дах! Спіймали охоронця.

Сергій спробував поспішно покинути будку, але дівчата спробували. Вони зачинили його зсередини.

"Абсурд!" Він помітив про себе. "Хто кого захищає?"

У Сергія була дурна усмішка на обличчі, і в той момент, коли він визирнув з будки поверх, маючи намір перелізти через неї.

- Стоп! Куди? Божевільний! Ви впустите будку! Бий у дзеркала! – запанікувала старша продавщиця відділу. - Тож допоможіть людям після цього! Ініціатива карається!

Сергій повернувся. Під час. У верхньому відділі спідньої білизни з'явилася замша.

- Ви не бачили новоприбулого охоронця?

- Ні, - без тіні сумніву видали одразу обидві продавчині. А одна з них, молодша, сховала за спину руку з пакетом.

– І вони мені сказали: вона у вас є.

«Брешуть, але не вірять», - запевнила продавщиця.

"Так", - сказав інший. - Ви можете перевірити! Якщо хочете, перегляньте кабінки!

Замша мала намір використовувати необачну заяву співробітниці як запрошення, але потім адміністратор гукнув її.

«Режисер шукає тебе.

- Так. Я вже біжу, - Замша подивилася в підлогу, де було видно мокрі сліди від чоловічого взуття, і привела до однієї з будок. - Після розмови, змовники!

- Ну давай, Наталю, - дорікнула подругі старша продавщиця.

- Що ти хотіла, Валентино? Якщо ти вже почав брехати, тобі доведеться стояти до кінця!

- У мої роки, - лукаво посміхнувся друг. - Скажіть прямо: сподобався красень?

- Не сміши мене! Він не на мій смак!

- Ой, друже, не кажи мені! Ви не збираєтеся його їсти.

- Давай, Валянко!

- Заспокойся, Натко. Сходи, краще суші це диво в пір'ї, поки воно не зламало нам будку, а то вже стукало - і не тільки.

Про що говорили жінки, Сергій за всього свого бажання не міг чути, а потім двері кабінки відчинилися і перед ним з'явилася молода продавчиня.

- Ой! - Вигукнула вона.

Валентина злетіла.

- Що ти кричиш, дурню? Виглядай безсовісно! Хлопець злякався! Під ним утворилася калюжа! Добре – на килимку, а погано – на м'якому стільці.

Сергій почервонів. Йому не було чого відповісти.

- Жартувати! Не сердіться! - підморгнула Валентина. - Суші, Натко. Тільки швидко, доки не з'явилася Замша.

- Чому ти так її називаєш? – вирішив з'ясувати Сергій.

- Навіщо тобі це, красеньку? – Валентина насторожилася, бо Наталя мовчала більше, ніж казала.

Простягнувши Сергію рушник, вона почала розмотувати провід від фена.

- Отже, для цікавості – кругозір спілкування.

- Тому що називати "шкірою" непристойно!

- Ось воно! І я подумав: її нік утворений від слова депутат! Хіба ви не обійшлися з нею жорстоко?

- Вона жорстоко з нами поводиться, і ми кличемо її очима, і це прийнятно.

- Згоден, - приголомшив Сергій. Наталя ввімкнула фен, і він відчув приємне тепло.

– Я на посту, – Валентина пішла, вставши на виході з відділу та своєчасно, бо директриса вилетіла з адміністративної частини ТЦ у супроводі Замші. І обидва одразу кинулися до секції верхнього жіночого одягу.

– Ехе-ехе… – голосно закашляла Валентина, подаючи знак подрузі.

- Ой... - Наталя мало не впустила фен.

Сергій знову виявив неабияку реакцію, попередньо отримавши їх від неї по потилиці.

– Які?

"Засідка", - показала Валентина, щоб Наталя сховала Сергія.

Вона не знала, де. Але Сергій не розгубився.

- Дякую за гостинність, дівчатка, але мені час, - і додав: - Відтепер я ваш боржник!

Але він не знав, чи зможе завтра піти на роботу. Проти нього виступили валютні торговці, інспектор, а тепер адміністрація ТЦ. Але одна обставина його втішала: він уже не один, він мав якщо не близьких, то чуйних людей.

Відчувши себе блазнем, Сергій пірнув під вішалки для одягу та опинився в іншому відділі.

- Де він? – Сергій почув крики у колишньому відділенні з верхньою білизною. Вони виходили від директорки та замші.

– Хто?

- Не виставляй себе ідіотом!

- Про що ти говориш? – дівчата стояли на своєму – невинність.

- Новачок-охоронець!

І він мало не посилив ситуацію, бо в сусідньому відділі одна з продавщиць не очікувала натрапити на Сергія, який, до того ж, опинився біля її ніг на рівні колін, і це при тому, що продавщиця була в короткій сукні. спідниця. Сергій зрозумів це, піднявши погляд вище.

Продавщиця відкрила рота, щоб закричати, але Сергій її випередив.

- Вибачте! Думаю, я помилився адресою.

- Ой ...

- А чому завжди одне й те саме, а не сказати: «Ау»? - Сергій нахилився далі, а за ним директор з Замшею. Але в думці він випереджав їх. Цього разу він влетів у максі, а не до міні, і зрозумів, що обгорів. Хоча наступна продавщиця виявилася гумористичною і жартома трохи підняла спідницю.

- Як я?

– Завжди, – відповів Сергій. І озирнувся. Він потрапив до відділу чоловічої парфумерії.

- Але я не дуже люблю свою молоду людину. До речі, зустрічайте!

Сергій зрозумів, що він до вуха. І йому довелося піти далі до іншого відділу. На успіх він опинився в «чоловічому одязі». Однак його тут не вітали. Продавщиці свідомо роздавали його. І все ж таки Сергій не сумнівався, і боятися було нічого - звільнення для нього не стало трагедією, оскільки в цьому випадку загроза валютних торговців залишилася безпідставною.

- Та ви просто якийсь невловимий співробітник, - зауважила винахідливість директора Сергій. - Він вирішив доглянути свій одяг під час роботи! Для цього у вас є обідня перерва!

- Як щодо диму?

"Справді", - сказала Замша. - А ваш інспектор клятвою запевнив нас: ви ведете здоровий спосіб життя і не маєте шкідливих звичок! І, як з'ясовується, вони жадібні і до жінок!

- Звісно. Я ж чоловік! І те, що, природно, не некрасиво! - Видав у відповідь Сергій.

- Ганьба, - сказала директорка. - Я все доповім інспектору! Потім він грав у сніжки з валютними дилерами! Я мало не розбив вітрини! Потім почав чіплятися до продавщиць.

- Справді? Я б сам хотів це побачити, а то можливо: вони мене самі чіплялися. Адже у вас тут чоловіки – я і пара колег, плюс електрик… – Сергій згадав про нього, як раптом на другому поверсі згасло світло.

- Бачив його? - пролунав у темряві голос директорки.

- А потім ...

- Як давно?

– Сьогодні.

- Чи зможеш знайти?

- Ну, це моя робота.

- Тоді що стоїш?

- Я вже біжу, - пролунав далеко Сергієвий голос і крики продавщиць.

Сергій згадав, де були двері до адміністративної частини будівлі, втік за ними, і менш ніж через п'ять хвилин світло було відновлено.

- А хлопець нічого - талановитий, - сказала директорка. - Правда, в молодості трохи грубуватий і зарозумілий. Недаремно інспектор поставив його нам замість свого колишнього ідіота. Знай надійно!

- Так... - Замша могла сказати щойно, червоніючи від злості. Ідучи, вона погрожувала продавщицям.

А Сергій навіть не займався відновленням електрики у ТЦ на другому поверсі, бо все ще шукав електрика.